Мариністика

8.Я ПЛИВУ

8. Я ПЛИВУ

Я пливу крізь небо і птахів, Я пливу між хмар — білих лососів, Я пливу між гір — срібних слонів, Що їх хоботи закручені у коси.

І я падаю, як зрізаний канат, В хрипний шум чорнильного болота, В ньому в'язну і мені в серцях свистять, З нього щось стрекоз зелених сотні.

Всі стрекози — лише стружка пальм, Запах риби й пилу із нічого, Що тікає по коричневим гілкам, І від Африки й здається, що від Бога.

Я гребу за ним, як по п'ятах, А точніше, по шершавих жовтих п'ятах, Задихаючись у річках, мов пісках, Щоби краплею в болоті цьому стати.

Я плюскочусь, щось плюскочеться в мені... Динозаври! Точно динозаври! Ревуть в труби: «Ящур не тягни! Хвіст задрипаний у те, що буде завтра!»

(Квітка Лісовська)

Подобається

#746 в Різне
#103 в Поезія
#390 в Містика/Жахи

Відредаговано: 27.10.2026