Мариністика
3. ВІЗЬМУ Й ЗАТЯГНУ
3. ВІЗЬМУ Й ЗАДЯГНУ
У тихому броді чорти вже не водяться,
Болото хитається, болото розходиться.
Болото — це маятник, лиш круг гнутий, чорний,
Лиш диск із вінілу у венах червоних,
А вени лиш водорость — паростки прілі,
Лиш шум солянистої срібної піни,
Лиш клекіт бандажного сірого неба,
Лиш видих і вдих десь у монстра між ребер.
І монстр вдихає солоні фонтани,
І мокрий пісок, й сухий дим, і папаю,
І виривається в монстра з горлянки
Клубок лави й попелу джином зі склянки,
І крутиться десь між зубами гранітними,
І проростає шипами і квітами,
Солодко-слизькими і кисло-сливовими.
Дівчатко моє, ну іди вже додому... ну...
У трясовину візьму і затягну,
Люблю, як тварина, тебе лиш. Одну.
(Квітка Лісовська)
#634 в Різне
#73 в Поезія
#305 в Містика/Жахи
Відредаговано: 30.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
