Вихід та інтуїція Лукаса

минуло 5 хвилин як ми вирушили,як раптом я помітила шелесть в кущі поруч і дуже злякалась, та так сильно що аж підскочила і чуть не запригнула на Лукаса 

– пані! Стурбовано крикнув Лукас 

–все добре? Встаньте позаду мене!

–Лукас!там щось є!

–Спокійно..

Ми напружено дивились на куст, поки звідти не показалась пушиста макушка

-вауу песик! я з блискучими очіма умилилась гарному красивому песику він був рудий як я,з голубими глазками, що було ну дуже незвично, він тут же кинувся мені в обійми і став ласкатися

–Лукасс можна його залишити?... Лукас?

–п..пані! Да який ж це песик! це ж вовк! відійдіть від нього негайно! 

Шерсть Лукаса стала дибом і він говорив шипя

–м? Ну ти глянь на нього він такий мілашка! умилилась я погладивши його.

–та й що він може зробити? він вже ще зовсім маленький! 

–ну будь ласкааа

Я жалібно подивилась на Лукаса

Я завжди любила собак і подібних їм, навіть не можу уявити чому, але батьки мені ніколи не дозволяли їх заводити, адже в моєї мами була якась сильна травма зв'язана з ними, і максимум на що вони згодились це кіт

–пані.. тут не міг опинитись звичайний вовк.. він явно незвичайний і нам це може принести неприємності. 

Лукас злобно подивився на вовка а той у відповідь загарчав

– ну Лукас.. мені так страшно тут.. а він мені дав би мене відволікав би від всього цього..

– а я вам навіщо?

–ну..я обіцяю що відповідальне за все понесу я!

–єх пані.. що мені з вами робити? зітхнув кіт

–мені здається щось в ньому не так..

Лукас з недовірою подивився на вовка на що той зло глянув на кота

–але здається він вас не чіпатиме 

сказав він дивлячись я вовк ластиться до Марійки

–ну добре, але тримайте його подалі від мене! 

–ти найкращий!

 Сказала Марійка вовченя теж зраділо І закружляло навколо мене

–і молю вас дайте йому ім'я, а то не в охоту кожен раз напоминати собі що він вовк, такі створіння тут є і незвичні.

–тоді..хай буде Джек!

–добре

–А що ти маєш на увазі під незвичайними?

 з цікавістю спитала я 

–пані тут є звичайні вовки, і є...трохи інші, не звертайте уваги ви й так вже напевно втомилися від інформації за сьогодні, потім розповім.

–а.. ну ладно! тоді йдемо далі? 

–так пора а то темнішає, та й амулет не вічний       зітхнув Лукас

–але візьміть Джека на руки, це може бути проблемою якщо він буде бігати і притягувати увагу злих душ.. він ще не сильно великий тому достатньо легкий 

–добре! Тоді пішли

дівчина обережно взяла вовка на що той з радістю вмостився на руках дівчинки

–єх пані-пані..

Минуло пів години як ми в тиші йшли, і мені здавалося що цей вправду погано ідея, як раптом я збагнула що ліс став трохи рідшим що вказувало на те що вихід не так далеко

–ураа Лукас! ми вибрались! 

Дівчинка вибігла з лісу і радісно вскрикнула, а Джек також радісно забігав біля господині

–так пані, нам дуже повезло вийти звідси,ви вправду добре це придумали.

–і куди тепер йти? 

Задумливо спитала дівчинка дивлячись на пусте поле з кількома тропинками

–пані давайте спочатку вийдемо на тропинки 

Сказав Лукас вказуючи на ледве помітні майже не стоптані тропинки

–добре! Джек побігли!

Промовивши це дівчинка разом з своїм новим другом побігла вперед залишая Лукаса позаду

Хм пані почала звикати до цього місця..

Подумав кіт

Але для її ж блага краще повернутись поскоріше додому.Хоч і моя котяча інтуїція підказує що ми ще повернемось до цього місця..

Лукас обернувся і востаннє глянув на гарний але похмурий ліс

Вперше надіюсь що в цей раз моя інтуїція підводить.

Подумав він і сховавши амулет наздогнав марійку

.... Цікаво як реагували б герої якщо б знали, що за ними весь цей час спостерігали....