Шлях до Джокера

(Далі текст від обличчя Марійки)

Я озирнулася навкруги,ми були в якомусь лісі але з трохи другими барвами, листочки були привичні мені, зеленого кольору але стовбур був червоний, також травичка була рожевого кольору що було дуже не звично, і це мене смішило

Лукас пішов вперед, і сказав слідувати за ним що я й зробила,але вже за 20 хвилин я зрозуміла що він незнає дороги..

– Лукас! Прокричала я тупнувши ногой. Треба було відразу сказати що ти незнаєш дороги!

– Пані я знаю дорогу до Джокера але..я ніколи не був в цьому лісі..

– правда? Я думала ти тут все знаєш.

– ну.. взагалі-то так. але..

–не зрозуміла,що за але?

– Пані я не хотів вас ще більше лякати,але ми в лісі мертвих душ.

–ЩО? 

–ЛУКАС ЩО ЦЕ ЗНАЧИТЬ?

– тут опиняються душі всіх неправильних чудес які загинули.

–ЩО?

–Тому сюди ніхто не заходить, А король Квінліків Зікхар, взагалі хоче заборонити вхід сюди.

– Хто-хто?

– Король Квінліків це правитель цього місця.А саме королівства Квінликів.

– як червона королева?

– так пані.

Я вздохнула

– і чому?

–що?

– чому він хоче заборонити вхід сюди?

– єє.. ахах..розумієте.. все діло в тому що всі душі що переносяться сюди, потрапляють під дію злого Трілена.

Замявся кіт

– а хто такий злий Трілен?

Спитала дівчина

– це володар цього лісу,він хоче винищіти всіх Квінликів,тому всі душі що потрапляють сюди стають злі, і охотяться на всіх хто сюди заходить,саме тому всі хто заходили сюди більше не поверталися.

Марійка стояла в шоке не взмозі промовити і слова

– саме тому сюди більше ніхто не заходить.Говорять що він готує цілу армію щоб напасти і захопити королівство,але поки це лише чутки.

– І ЧОМУ ТИ ТАКИЙ СПОКІЙНИЙ? НАС МОЖУТЬ ВБИТИ В БУДЬ ЯКИЙ МОМЕНТ!

– спокійно пані, якщо ви будете так кричати то нас точно знайдуть.

– ладно пробач. Прошепотіла я.

– я спокійний адже був і не в таких ситуаціях я за свої 8 життів і не в таке потрапляв.

– тобто про 9 життів у котів то правда?

– звісно правда,а також в мене є ось це 

звідки не візьмись у кота в лапі появився амулет

– вауу!  я почала розглядати його, він був небесно голубого кольору і на напівпрозорому амулеті виднівся блиск

– і що це?

– це амулет робить невидимий бальєр,завдяки якому нас ніхто не побачить, інакше б нас давно вичислили

– ого.. зрозуміло

Я вже не дивувалась нічому, всі ці події мене вже не так сильно дивували,і чесно признатись я втомилась,але вирішила не показувати цього

– так що пані, будь ласка тримайтесь мене.

– добре я зрозуміла 

– а тепер треба поміркувати як вийти звідси

– я придумала! 

– і що ж ви вже вигадали?

Лукас зацікавлено подивився на мене

– треба йти в одну сторону і в кінці кінців ми вийдемо кудись!

– нізащо! А якщо ми вийдемо прямо в логово Трілена?

– а в тебе є кращі ідеї?

Лукас вздохнув

– ладно..будемо надіятися на вдачу що ми на нього не натрапимо.

– а якщо і натрапимо то він нас не побачить! В тебе ж є амулет!

– дурненька моя пані..він на нього не діє! 

– всенсі?

– а ви що думали? Він контролює сотні тисяч душ! Якщо не мільйон!

– ого..

–Ну ладненько тоді будем полагатись на удачу!

Сказала я і з посмішкою на обличчі пішла пригаючи в перед

–доганяй!

–єх..пані ви мене довидете до дев'ятого вже останнього життя...

Промовив Лукас і пішов за своєю пані