Марійка і таємниці веселки

За вікном докрапав літній дощик і Марійка спостерігала як краплинки води стікають по вікну. 
- Ех, швидше б дощ закінчився. Так хочеться на вулицю! - зітхнула дівчинка.
 Чобітки вже стоять на поготові до веселих пригод, а Джесі солодко потягується у своєму ліжечку, під звуки дощу так добре спати.Сонечко почало виглядати із-за хмар, пускаючи свої промінчики на землю. 
 Ще зовсім трішки і можна бігти на вулицю за веселощами. Марійка не могла дочекатися коли вибіжить з будинку і буде пригати по теплих калюжах і розплескувати воду навкруги, бігати по зеленій травичці та шукати веселку.
- Веселка, вона ж така гарна, правда!? - мовила Марійка, взуваючи чобітки.Її завжди цікавило, звідки ж та веселка береться, де вона починається і де закінчується.
 Батьки їй розповідали, що коли сонце світить крізь дощ, світло згинається і відбивається, як відображення в дзеркалі, і це викликає всі дивовижні кольори веселки. Проте це так не цікаво і зовсім не магічно. А веселка - це щось надзвичайне і нагадує щось солоденьке.
- Сьогодні ми йдемо на пошуки веселки! - вигукнула Марійка.
- Ходімо Джесі.
 Джесі весело помагала хвостиком і попрямувала за дівчинкою.На вулиці було так затишно, запах дощу, сонця та трави кликали Марійку до пригод.Веселка вже з'являлася на небі і потрібно знайти її початок, можливо тоді все буде зрозуміло. Можливо це чарівні феї розмальовують промені веселки.
- Я впевнена, що веселка приховує щось магічне! 
  Марійка дивилася на небо, намагаючись побачити де починається веселка і, здається, вона зовсім близько . Треба пройти тільки через садок тітки Тоні та дійти до тієї галявини. 
- Поглянь, вона точно починається на тій галявині, вона зовсім поруч! - зраділа дівчинка та побігла швиденько до двору тітки.
 Тітка Тоня сувора жінка, але вона має зрозуміти як це важливо, думала Марійка. Тітка не любила коли хтось ходить по її саду, вона дуже оберігає свої квіти. Марійка зупинилася біля двору тітки Тоні і не наважувалась постукати. 
- А раптом вона не зрозуміє. Це для мене ж так важливо! До галявини можна пройти тільки через її сад. Ми ж будемо йти обережно. Джесі махнула головою та штовхнула хвіртку.
- Доброго дня, тітко Тоня. - злякано привіталася Марійка. Джесі дружелюбно магала хвостиком, вітаючи господарку цього дому.
- Доброго, Марійко! Ти щось хотіла?Тітка на диво сьогодні весела, одже буде не проти, якщо ми пройдено через садок, подумала дівчинка, погладила собаку та важко вдихнувши, наважилися запитати:- Тітко, нам дуже потрібно пройти через ваш садок, ви не проти?
Марійка зробивши паузу, глянула на веселку:
- Там, на галявині веселка, нам дуже важливо дізнатися як вона утворюється! 
Марійка дивилася на тітку, яка суворо на них дивилася та чекала її відповіді.
- Хм... Тітка зайшла в будинок, залишивши Марійку без відповіді. Можливо вона розізлилась , не зрозуміло. Проте тітка вийшли з будинку у резинових чоботях.
- Ти не знаєш як утворюється веселка?- запитала тітка. - Давай разом прогуляємось до галявини і я тобі розповім цікаву історію про веселку. Мені колись про неї розповів дідусь, а йому його дідусь.
 Марійка та Джессі дуже зраділи, адже вони дуже хотіли дізнатися все про веселку, про її яскраві кольори. Вони попрямували через садок, проходячи повз різноманітні дерева та квіти покриті краплинами дощу.
- То ви дійсно знаєте як все відбувається? Нуу,про веселку. - мовила дівчинка.
-Так! Це дуже цікава історія.Колись давно, на галявині посеред лісу, росли дуже гарні квіти. Кольори були яскраві, такі як у веселки. Уявляєш?! І мали вони дуже приємний запах, як солодка вата, або смачне тістечко. Це були не звичайні квіти, а чарівні. 
- Ого! - здивовано вигукнула Марійка.
- Так, так! Кожна квіточка виконувала бажання, варто було її тільки торкнутися. Але жадібні люди зірвали всі квіти, щоб тільки їхні бажання збулися. Проте природа розумніша за нас і коли квіти зірвали, то їхні сили зникли.
- Так, не можна бути жадібним!
- Дуже довго на галявині нічого не росло, навіть трава не була така зелена. Але одного разу, після сильного дощу, із-за хмар вийшло сонечко. Пустило один промінчик на галявину і на тому місці виросла чарівна квітка, яка мала сім кольорів. Ця квітка не тільки виконує бажання, вона пускає свої кольорові промінчики в небо, щоб кожен хто її бачить, міг загадати бажання. Але видно цю чарівну веселку тільки після дощу. Тому не соромся загадувати бажання , як побачиш веселку! 
- Звісно! - зраділа Марійка. - Я знала, що не все так просто і веселка дійсно чарівна. Дійшовши до галявини вони побачили ту саму квітку. Вона була надзвичайно красива і росла прямо посеред галявини.
- От, бачиш, правдива історія, - усміхнулась тітонька.
- Можеш зараз загадати бажання і воно обов'язково здійсниться, а потім підемо пити чай. - запропонувала тітка. Марійка підійшла до квіти , заплющила очі і тільки одна вона знає, чого вона забажала. 
- Ходімо пити чай з тістечками!