Розділ 4. Вся справа – в ритуалі!

- Треба поговорити, - потягла Марійка Русю в самий темний кут кімнати, в якій потроху збиралися гості.

- А що тут розмовляти... - Руся округлила і без того широкі очі, - он якого красеня вчепила!

- Це все твоє гадання! - шипіла Марія, щоб її не почули зайві вуха.

- От бачиш! - клацнула язиком Руслана. - Я ж казала, що всі ті європейські гадалочки - то пусте! Справжній мужчина лише на наші гадання, прадавні, притягнеться!

- Ой, не знаю, Русю, не знаю...

- А що не так? - закліпала очима подруга.

- Ну, я наче все зробила, як ти і сказала, - заторохтіла Марійка, поки Андрій знайомився з друзями дівчини. - Колоду карт взяла, королів витягла, під подушку розклала, полежала, перемішала, витягла чирвового...

- Ну! - Руся м'яко пхнула в плече подругу. - А що ж не так? Ось і король! - махнула рукою на парубка.

- Еге ж... Нагадати нагадала. А потім я застрягла в ліфті... потім бігла за три квартали зняти готівку, бо термінал зламався... Чекала з півгодини в хімчистці, поки мені повернуть мою сукню, бо там щось наплутали... Потім мені всі ноги відтоптали, а потім звинуватили в крадіжці пакета за гривню і наостанок я розгубила всі мандарини!

- Ну, і..?

- Що, ну і, Русю? А раптом це не мій король чирвовий? Раптом зустріч з ним - таке ж непорозуміння, як і з ліфтом і з тими мандаринами!?

- Ну то і що? - сплеснула в долоні Руслана. - Не він, то й не він.

- Та як же це? От зустріну з ним новий рік і що? Знов час згаю? Бо ж як новий рік зустрінеш... А я вже не хочу отих пустих зустрічань. Кохати хочу...

Руся слухала, не перебиваючи, лиш стукала по носі вказівним пальцем...

- Щось не те... щось не те...

- Ну от, я ж кажу, таро теж працюють! А в мене там - повішений! - для більшого страху Марійка ще й уявну петлю на шиї жестом змалювала.

- Та цить ти! - Руся продовжувата тарабанити пальцем... - Кажеш, карти взяла, королів витягла, розклала...

- Так...

- Перемішала…

- Так…

- Витягла чирвового...

- Так...

- А руки?!

- Що, руки?!

- Руки перед тим помила?

- Ем... ні... забула...

- От тобі і заминки! Ритуал - на те і ритуал, щоб крок за кроком робити! А ти головне пропустила - змити старе віщування! От і наклалось воно в тебе одне на одне!

- Ой, матінко… - скиглила Марійка. - І що тепер?

«Дівчата, до столу вже! Скільки можна теревеніти!» - вигукнув хтось із друзів.

- Так, давай за стіл, а там розберемось. І красеня свого бери, а то он Анька вже на нього око поклала...

- Бачу, - кивнула Марійка, - і руку теж.

- Та-а-ак, - тостування почав Мишко, давній друг дівчат, - зібрались ми за цим столом, щоб подякувати старому року і весело зустріти новий! Довгих тостів я казати не хочу, давайте одразу за старий пити! І дякувати, що він у нас був!

Молодь весело підняла келихи, що, здавалось, кришталь не витримає передзвону від одного краю столу до іншого.

«За старий рік!...  Ура!...Зі святом!» - весело кричала молодь. Марійка з Андрієм переглянулись і собі цокнулися келихами.

- Гм, - прочистила голос Руся, коли голосіння трохи спало,- в нас тут, доречі, незнайомці є. Непоря-я-ядок, - помахала пальцем в бік Андрія.

- Це Андрій, - почала Марічка, поки хлопець кивав усім присутнім. - Мій новий знайомий.

- От Марічка! - розійшлася Руся. - Не встигла з чоловіком познайомитись, вже його до себе прив'язала! І новий рік з ним зустрічає!

Андрій усміхнувся і тепло глянув на Марію.

- Направду, вона мене врятувала, - обличчя Андрія стало серйозним, а голоси в кімнаті вмить стихли. - Я мав з друзями зустрічати новий рік. В потязі. Дорогою до Буковелю. Але, - хлопець розвів руками, - мій автобус запізнився і потяг поїхав без мене...

- То ти, виходить, не тутешній? - Марійка глянула в колодці його голубих очей.

- Ні.

- І зовсім сам тут..?

- Так.

- І, якби не я...?

- ... я б провів новорічну ніч на вокзалі.

- От бачиш! - вскрикнула Руся, - працює! Воно працює! Ваша зустріч була вже давно кармічно визначена! І ні до чого ті карти таро!