9.2

– Тобто, вибери я інший шлях, не потрапила б до вампірів?

– Зальгар складається із п'яти світів…

– Але я бачила лише чотири стежки!

– Навіщо забивати голову тим, чого не сталося? – вагомо сказав Х'ярго. – Ти тут, поряд зі мною, і я сподіваюся, що так буде й надалі. А тепер поговоримо про інше… Щоб відновити свої сили, ти мусиш звільнити розум від будь-яких сторонніх думок і відчути джерело своєї магії.

– Чому ти мені допомагаєш? Хіба тобі не вигідно, щоб я залишалася слабкою та безвільною? А то зараз як стану всемогутньою і як рознесу ваш Араош у тріски! – крикнула Веда.

Незважаючи на всі старання, вона не могла залишатись спокійною. Її руки тремтіли, серце билося, а обличчя палало від збудження.

– Чому я тобі допомагаю – це моя справа. А твоя – думати про джерело…

– Легше сказати! І де він, це джерело? У серце? У печінках?

– Не у фізичному тілі.

– В ефірному?

– Якщо ти маєш намір ділити свою сутність на сім тіл, то бери найвищу точку, – посміхнувся Х'ярго.

– Атман? Але це надто далеко, туди простим розумом не дістатись! – сердито сказала Веда.

– А хто сказав, що ти маєш діставатися до джерела своєї магії простим розумом?

– Напевно, потрібен певний ритм дихання…

–  Не обов'язково! Коли тобі знадобиться сила, у тебе може не залишитись часу на правильне дихання.

– Я непогано знаю теорію, але ось практика… Я  навіть на картах таро не гадала. Складала заклинання та обряди, намагаючись взаємодіяти з іншими світами. Із заклинань пісні непогані виходили. Щиро кажучи, як мені вдалося тебе розбудити –  не розумію!

– Ну, це просто. Своєю присутністю і своєю кров'ю.

– А шпилька? Якби я вколола палець не шпилькою, а простим ножем? – запитала Веда.

– Булавка – частина ритуалу. Ритуали – важлива частина нинішньої магії. Пам'ятай про це. Будь-який предмет стане в твоїх руках ритуальним – таким, що проводить силу. Булавка ввібрала в себе енергію відьом, що володіли нею, тому придатна для найскладніших обрядів. Скоро ти навчишся створювати власні магічні предмети.

– Здається, я розумію, – спохмурніла Веда, – Коли намагалася тебе розбудити, то представила коло, а потім те коло й  справді почало виявлятися і обпекло мені долоні. Дуже боляче, між іншим!

– Так не має бути. Ти забула виключити свою фізичну сутність, тому відчула біль, – відповів Х'ярго, – Вчинимо ось як. Ти залишишся тут, поряд із Гаялом, у повній безпеці. Клич його, якщо щось знадобиться. Я подивлюся, що там із порадою першонароджених і повернуся. А щоб не нудьгувати, виконай невелике завдання: створи до мого повернення… наприклад,  кульову блискавку.

–  З чого я її створю? – стурбувалася Веда, – У нашому світі ніхто достеменно не знає, що воно таке, багато хто вважає її якоюсь примарою!

– Запам'ятай: усіляке  явище,  навіть кимось придумане, вже має енергію. А енергія – те, що можна проявити у будь-якій, зручній для тебе формі. Пробуй, вигадуй! Це буде добрий початок.

Веда сіла на килим у позі лотоса і заплющила очі, зосереджуючись на повільному диханні. Розслаблятися інакше вона поки що не навчилася. У деяких інструкціях радили робити магічні практики стоячи, щоби випадково не заснути, але Веді так не подобалося: у положенні стоячи вона неодмінно на щось відволікалася.

Почала з того, що у неї виходило найкраще – із візуалізації. Оскільки кульова блискавка була об'єктом сумнівним і майже невивченим, то Веда представила її такою, якою вона зображувалася на картинках: у вигляді вогняного сяючого сгустка плазми. Уявила дуже яскраво і відчутно: ось вона, тільки руку простягни… 

З надією розплющила очі – нічого! Але ж там, у підвалі, їй майже вдалося матеріалізувати коло! Мабуть тому, що тоді був чіткий намір: збудити Х'ярго. А зараз? 

Вона сіла зручніше і почала повільно піднімати від куприка вгору по хребту потік гарячої енергії. Потік повільно, розжарюючись все сильніше, доповз до верхівки і там зупинився. Далі що? Веда спробувала виштовхнути його назовні і перетворити на кульову блискавку, але не змогла втримати цілим – він почав розпадатися на сотні мерехтливих золотих зірок. 

Вона розплющила очі. Ці зірки були реальними і сипалися зверху, немов іскри бенгальського вогню.

Веда із захопленням спостерігала, як вони згоряють у повітрі, як лягають на її шкіру і тануть, не обпалюючи. Вона повторила експеримент і, вже не заплющуючи очей, створила в долонях новий потік, але він не протримався довго і так само розсипався.

Виходить, створити потік енергії легко, набагато важче втримати його, надати йому бажаної форми. Х'ярго має рацію, цьому її ніхто не зможе навчити, вона сама повинна зрозуміти, як вода перетікає у вогонь, а земля стає повітрям.

Вдалі спроби надихали на подальші заняття. Веда стала на ноги, глибоко зітхнула і, затримавши подих, уявила, що всередині в неї пульсує вогненна куля. Вона роздмухувала уяву, доки не запікало живіт і груди, а потім різко видихнула. Мерехтлива електричними іскрами куля, вилетіла з її рота разом із потоком сріблястого повітря.