Протистояння

"Мара, витканий зі страху силует,

плине у темряві, сплітаючи кошмари

й реальність в одне лихоліття."

Будинок загорнувся в тишу пізнього вечора. Я насолоджувалася спокоєм після насиченого дня. Лягла у своє зручне ліжко, сподіваючись швидко заснути. Чоловік вже спав. У будинку все було знайомим і безпечним. Проте цієї ночі сталося щось дивне. Я поринула в сон. Спочатку все було як зазвичай. Сни про роботу, друзів, повсякденні справи. Але раптом щось змінилося. Я відчула, що моє тіло стало важким, ніби обтяжене невидимими кайданками. Я спробувала прокинутися, та не змогла. Мені здавалося, що я відкрила очі і бачу нашу кімнату, але піднятися з ліжка неможу. Паніка накрила мене хвилею.

Коли я відчула себе немов би у  пастці, мої очі випадково зачепили куток кімнати. Там, у кутку, я побачила тінь, яка нагадувала людську фігуру. Чорна, мов вугілля, вона ледь відчутно виглядала з кутка. Я хотіла закричати, вигукнути ім'я чоловіка, щоб він розбудив мене. Здавалося, що я потроху зжимаю руку, та це були тільки мої відчуття. Я почала плакати уві сні. Бо все, що могла зробити - це просто нерухомо лежати. 

Тієї ночі чоловік розбудив мене, бо крізь сон почув мій плач. Він був занепокоєним та приголомшеним. Обінявши мене, намагався заспокоїти, та запитав, що сталося. Я не могла розповісти відразу, що саме трапилося уві сні, але його присутність і теплі обійми допомогли мені знову заспокоїтися. Та до ранку я вже не заснула. 

Вдень, займаючись справами, я ніяк не могла оговтатися від дивного сновидіння. Кожного разу згадувала ту тінь. Як вона стояла у кутку і спостерігала за мною. Я не пригадувала, щоб мені колись таке снилося. Це вперше, і сподівалася востаннє.

Наступної ночі я лягала в ліжко з надією, що той жах більше не потурбує мене. Адже відчувала тривогу і навіть було лячно засинати. Чоловік тієї ночі працював і я залишилася одна у квартирі, що ще більше навіювало страх.  Сон ніяк не йшов. Тож я вирішила щось подивитися. Десь на середині фільму й не помітила, як заснула. Початок сну не пригадаю, здається я ходила по квартирі і щось шукала. Раптом я, немов би, прокинулася у своєму ліжку. Але це також був сон. В одну мить зрозуміла, що знову відчуваю чиюсь присутність. 

Тінь, що вже наближалася до мене, а мій погляд розпізнав в ній знайому фігуру – мого чоловіка. Я не могла повірити своїм очам, адже його тієї ночі не було вдома. Проте, тепер тінь не просто стояла в кутку, а підходила все ближче, її контури виблискували в темряві, а глибокий холод заставив мене здригнутися. Серце билося швидше, мої руки хотіли взяти телефон, щоб подзвонити і покликати на допомогу, та вони залишалися нерухомими. Тінь мого чоловіка віддзеркалювала його рухи, але щось було неправильним. Ця фігура не могла бути справжньою. Я спробувала закричати, промовити нічого не виходило. Відчуття безсилих спроб вирватися з цього жахіття додавало паніки. Я відчувала, що тінь має плани, а я не можу нічого зробити, щоб захиститися. 

Непередбачувано для себе, я просто прокинулася. Розплющила очі і Мара зникла. Вся та темрява розчинилася у світлі дня, що вже наступив. Проміння сонця проривалося крізь вікна спальні. Та я ніяк не могла заспокоїтися. Ця ніч, сповнена холоду та спроб уникнути небезпеки, залишила свій слід у моїй пам’яті. Я знала, що більше не зможу не зважити на це як на звичайний кошмар. Щось зле і по-справжньому жахливе знову приходило до мене цієї ночі. Складалося враження, що з кожним разом Мара набиралася сил. Адже першої ночі вона просто стояла в кутку кімнати, а цієї наближалася до мене.

Після чергового жахливого сновидіння, я вирішила провести день досліджуючи цей феномен. Відкривши ноутбук, почала шукати інформацію. Наукові статті пояснювали цей стан як момент, коли мозок прокидається раніше, а тіло залишається паралізованим, щоб запобігти рухам уві сні. Це було логічне пояснення, але не давало відповіді на питання, чому цей досвід був таким жахливим? Тож вирішила перечитати ще декілька статей.

"Сонний параліч — це стан, при якому людина тимчасово не може рухатись або говорити, зазвичай під час засинання або пробудження. Він супроводжується відчуттями страху, галюцинаціями та відчуттям присутності сторонніх істот. Основні симптоми сонного паралічу включають нездатність рухатись, збереження свідомості, тиск на груди та інтенсивний страх."

Все, що я читала лякало мене, та я мала знайти причину того, чому зі мною це відбувається. Я переходила з посилання однієї статті на іншу, вичитуючи кожне слово. 

"Причини виникнення сонного паралічу можуть бути різними: стрес, недосипання, зміна режиму сну та певні медичні стани. Нічні жахіття, або мари, також є розладом сну, що характеризується яскравими, тривожними снами, які викликають сильне відчуття страху та неможливістю  прокинутися." 

У статті описувалося все те, що я відчувала дві ночі поспіль. На іншій сторінці в інтернеті я, нарешті знайшла рішення своєї проблеми.

"Для зменшення ризику сонного паралічу рекомендується дотримуватись регулярного режиму сну, уникати стресів та шкідливих звичок, таких як вживання стимулюючих напоїв перед сном. У деяких випадках може бути корисною психотерапія або інші методи релаксації."

Видихнувши, я закрила кришку ноутбука. Ці жахіття можна подолати, всього лише відкорегувати свій режим сну, і не стресувати.

І дійсно декілька ночей мені снилися звичайні сни. Все поступово налагоджувалося. Я лягала спати без остраху. Навіть, коли чоловік йшов працювати у нічну зміну, не боялася, бо налаштувала себе на позитивні думки. Але раділа я зарано.