Таємний візит

Вже знаючи, що в незнайомців чаклунки спочатку пуляють блискавку, а потім шкіру здирають, я вибрала для візиту верхній шлях, та нічний час. Маскування нанітами не прибере зрадницьких слідів на снігу. Я висіла на скелі в тому-ж місці, звідки спостерігала за бійкою мутованого змія з мутованим павуком, трохи вище входу в печеру.

— Мені так і кортить Кошенятко за дупцю щипнути, — жалілася одна з вартових, пильно вдивляючись у ландшафт навколо. Навіть вночі свіжий сніг вилискував у світлі повного місяця.

— Біліс тебе так ущипне, блискавкою по дурній макітрі! Чи ти намір маєш з Біліс поріднитися? Хто ти, а хто вона?

— Та знаю я! — продовжила перша, — але ж собі мріяти не заборониш, особливо коли він насниться, такий солоденький у своєму кілті з білесеньким фартушком.

— Та й не кажи, в мене самої при ньому голос ціпить, ще й пика палає.

— Біліс каже що макітру відкрутить, а Аша що малий вже заручений.

— До тої шаманки з Ашан Ашанса? А якщо вона не звабиться на таке, і шаманкою залишиться?

— Для того треба навіженою бути… хоча чого це я, всім відомо що шаманки й так навіжені.

Я жбурнула камінець так щоб створити шерхіт за стіною. Обидві чаклунки нахилилися між зубці стіни, а я прослизнула в печеру за їх спинами. Як павук, прилипаючи до вертикальної стіни.

Тут сніг ще не топтаний, а ось в глибині печери його зовсім нема. Деінде палали смолоскипи, масляні лампи чи жирові плошки. Але в печері все одно було набагато темніше ніж зовні. Я безгучно, мов тінь, спустилася зі стіни, та щосили занюшила.

Сліди Кошенятка та Біліс вели до одних покоїв. Тут вже ніякої варти не було. Мені аж серце затремтіло від ніжних запахів Рорі та Піпі. Я ледь пошкребла кігтем двері, як в кімнаті зашурхотіло і Кошенятко в нічній сорочці але ж з ножами напоготові вискочив з-за дверей в печеру.

— Дурні жарти! — вигукнув він в темряву нікого не побачивши, — Скільки вам казати, що я матусі пожаліюся? Збоченки!

Я мов змія прослизнула в величезну кімнату і зависла на балках під стелею. Тож молодим чаклункам Кошенятко і справді спати не дає. Яке ж воно звабливе.

Войовничість малого пропала, а сором примусив осмикнути на собі сорочку що ледь прикривала голі коліна. Малий миттєво чкурнув в теплу кімнату і замкнув двері.

Поправив ковдру на Рорі, що сопіла закинувши ногу на Піпі.

— Бібі, — пробурмотіла Піпі, крізь сон і взявшись за амулет що я їй здобула вказала рукою прямо на мене.

— Бібі, Бібі — малий попестив Піпі по голові, — Спи сонечко, хай тобі Бібі насниться.

Кошенятко скрутно помотав головою, — Де вона зараз? Знов десь в пекло лізе, заради чого? Тієї Імперії? Спи, спи моя хороша.

Я злізла зі стелі і підійшла ближче. Хочу притиснути до себе й зацілувати їх усіх.

— Бібі, — Піпі вже впевнено вказала рукою на мене прямо за спину Кошенятка.

Малий рвучко повернувся до мене і вперся своїм писком прямо в мого носа. Своїм чарівним зарюмсаним писком. Обмацавши повітря перед собою він торкнувся мого хутра.

Я скинула маскування. І він рвучко мене обійняв, притиснувшись писком до плеча.