Дика миша

— Мала! Що це таке? — Гільда трясла перед задуманим писком Еріс кошелем повним мідних монет.

— Це твої гроші, Гільда! За охорону! — мала прудко зацокотіла, дивилячись на розгублену від такої щедрості Гільду.

— Усе чин по чину, то твоя третина! Я співала там, тож більше не дам! — Еріс виспівала то - руки в боки, і навіть ногою тупнула.

Гільда, так розчулилась, що ледь сльозу не пустила.
 
— Добре не плач, — раптом засумнівалась мала, з запитом в очах озирнувшись на мене, та й видала нову загадкову приказку — Не раз на два, то й половина твоя!

І полізла рачки під ліжко, де ховала свої скарби. Повозюкалась там мішечками з мідяками. Кинула ще один Гільді, а решту грошей потягла до мене.

— Ось бери, володарко! Та дивись, на пусту не розтринькай!

Це мені? Сивий Павук точно вивчив маленького енергійного пацючка, що з просоння впавши з возу в котел до розбійників, обере їх всіх до гроша, ще й дупи їхні їм самим і продасть.

Я взяла її за ручки і задумливо подивилася в її величезні смарадові очі. Ну скільки їй можна повторювати що вона вільна і нікому не належить?

— Все моє — твоє, володарко! А все твоє — твоє! Так завжди було!

Ну що з нею зробиш? Гільда обхопила, малу ззаду, повалила на постіль і залоскотала. Добре натоплену кам’яну кімнатку заповнили метушня, сміх та веселий вереск.

Полишивши їх наодинці, я продовжила заклопотано збирати все що знадобиться в печері. Мала вбила собі в голову що належить мені. Проте Гільда вже почала виховну роботу.

— Еріс! От уяви, що всі ті гроші твої. Що ти їх заробила і тепер підеш витрачати…

— Уявити що я вільна? Ти дурна? — мала повернулася голою спиною до Гільди і значуще поплескала себе по шиї — Бачиш що там витаврувано? Це мітка майна! Я — рабиня!

Гільда безпорадно розвела руками витріщаючись на голу спину малої, з якої я, на всяк випадок, взагалі всі тавра та татуювання звела. Захоче, то я можу відновити, як захоче.

— А ти уяви що там гола чиста спина на якій нічого не написано!

Мала з жалістю подивилася на Гільду, яка, з її точки зору, була аж занадто наївна.

— Ну сховала б геть всі і накопичувала, до належного випадку! — мала всілася на постіль по турецьки і задумливо пальцем по губах водила, фантазуючи.

— До якого ще належного випадку? — поцікавилась Гільда.

— Якщо пощастить вкладу в прибуткову справу, Павук так казав. Краще за все десь в Імперії… Сивий Павук сказав, що в Імперії, всі раби якихось там Клятов, і не зможуть мене на гроші обдурити.

— А в яку б справу ти вложила гроші? — спитала Гільда здивовано позираючи на малу.

— Звісно в аптеку, корчму, або ж в ігорний дім.

— А чому ж не в Дім Кохання? — жартівливо посміхнулась Гільда, мабуть пригадавши збочені пісні Еріс.

— Люди завжди будуть хворіти, їсти, і грати.. — не по роках мудро видала Еріс, повчально піднявши догори палець та навчаючи нас наївних, — а в скрутні роки, їм настільки не до кохання, що повії в канавах з голоду дохнуть.

Я здригнулася. Гільда — теж. Ось що за світ чекає на мене в гнізді Темних Травниць.