Двох зайців

Біліс займалася з Рорі та Піпі, піднявши обох ще до сходу сонця. Від чого мармизи в обох були набурмосені, а генби надуті. Проте при моїй появі їх обличчя засяяли посмішками.

Обидві, майбутні, могутні чаклунки охопили мої ноги, лізучи на руки. Біліс оглянула мене уважніше, і вочевидячки щось зрозумівши кивнула сама собі.

— Чи добре пройшло полювання шановної Ашан Ашанса? Навіщо таке питати, якщо вона з ніг до голови заляпана чиєюсь кров’ю? Але Кошенятко, для шановної, вже затопив баню, тож якщо шановна бажає..

Біліс вхопила обох малих за вуха і знов потягла тренуватися. Ну що ж, у чаклунів з дівчатками не панькаються.

— З майбутніми володарками кланів, життя панькатись не буде! — вимовила малечі Біліс, немов почувши мої думки.

Ображені мармизки, в останнє, з надією поглянули на мене, та заходилися виконувати нудні вправи, з паличками, замість ножей. Біліс, разом з спроможністю рухатись, одразу повернула собі і всі функції володарки клану.

Голе Кошенятко, прикриваючись мідним тазом, з вереском, вискочило з бані, як тільки я в неї увійшла.

— Кошенятко! Сонечко моє! Йди негайно потри нашій гості спинку!

— Мамо! — розлючено тупнуло Кошенятко, по землі ногою — То безсоромно!

— Ну то й що? Втратити шанс звабити таку жінку! — Ось що безсоромно! А ще безглуздо!

— Шановна Бібі, — Біліс рівним голосом звернулася до мене, за вухо затягнувши Кошенятко в баню. — Ось вам ця сором’язлива забавка, тримайте її за коси бо вона знову втече!

Біліс вправним піддупником відправила Кошеня в мої обійми, та й вклонившись, вийшла, зачинивши за собою двері.

— Мамо! — жалібно пискнув Кошенятко, борсаючись на мокрій кам’яній підлозі. Проте я швидко прикрила його тим, що тут вважалося простинею, та всадила на лавку, притуливши пальця до губ. Я витягла нотатник. І Кошенятко принишкло.

“Я знайшла нове місце, корисне для Рорі та Піпі. Там твоя мати швидко відновить силу”

— Це далеко? Тут поблизу я всі місця знаю! І всі вони вже зайняті!

“Це близько того місця де я тебе лікувала, два дні вниз по річці”

— Дурна! Тобі пощастило що ти живцем повернулася! Там мешкає Тисячолітній Змій! Я ледь не всрався від страху, коли лише його слід в лісі побачив!

”Мертвий Змій” — написала я, та роздягнувшись почала відмивати з себе сліди крові, слизу, та багнюки.

— Ти що? Ти перемогла Тисячолітнього Змія? — зуби Кошенятка заклацали від жаху, сам він закляк. Простиня з нього впала, та він все одно витріщався на мене, з відпавшою щелепою. Точнісінько як я, на того павука, що переміг того Змія.

”Великий павук покусав того Змія, Змій вкусив павука, а я просто вчасно прийшла” — написала я, на хвильку кинувши митись.

“Яке ж воно чудове, коли перелякане” — чомусь подумала я, хижо подивившись на Кошенятко, проте той зненацька заверещав та стрілою вилетів з бані. Щоб через хвилину повернутися, бо Біліс знов притягла його за вухо.

— Шановна Бібі, я ж казала тримати його за коси, — хлопчики такі лякливі, та сором’язливі.

— Де тут мотузка, я Вам його тут зараз за ногу прив’яжу. — Біліс заклопотано заозиралася в пошуках мотузки.

— Мамо! Шановна Бібі вбила Тисячолітнього Змія! Фортеця Кривавих Ножей тепер  вільна!

— Хлопчики всі такі! — продовжила говорити Біліс, — чого вони тільки не вигадують у першу ніч, аби втекти з пересеру.

Але Кошенятко не пручався і Біліс уважно подивилася на сина. А потім важко осіла на лавку, нарешті відпустивши його вухо.
— Павук, що вбив Чорну Саті, здається теж мертвий! — вивалив на матір ще одну новину Кошенятко, дивлячись на неї, наче не в силах повірити в те що зараз сам верзе.

Я підійшла до Кошенятка ззаду та дивлячись у простір за Біліс почала зцілювати його вухо. Рука у Біліс, точно залізна.

— Ми виступаємо до Фортеці Кривавих Ножів! Негайно! — встала Біліс і подивилася прямо мені в очі. — Я довго не вірила, що мій власний син притягнув додому ворога.

— Мару, напів легендарну імперську Засновницю.. — Біліс простягла мені тьмяну відзнаку засновниці на шворці з іклом печерного лева.

Я мовчки одягла шворку на свою шию і відзнака засновниці відразу прийняла свій сяючий вигляд, визнаючи мене як свою законну власницю. Біліс кивнула сама собі, наче кажучи я так і знала, але не була впевнена на всі сто.

— Я визнаю, що ти дружня до мого Кошенятка, Бібі. — Біліс трохи замислилась, а потім сказала більш впевнено: — Так, для нас ти шановна Бібі з Ашан Ашанса. Для імперців ти Мара, Засновниця. Як я чула, для Навіжених ти Навіжена і Травниця. Але яких твоїх імен я ще не знаю?

Я, все ще стоячи за спиною Кошенятка, і не перестаючи лікувати його вушко, прибрала шаманські татуювання з тіла, трансформувала руки і стопи та вкрила все тіло білою шерстю. Витягла втягнула кігті, та знизала плечима. Все. Таємниці більше нема.

Біліс, хоч здається була готова до всього, такого сюрпризу не чекала, і її хитре, мудре і розважливе обличчя прийняло настільки шокований вираз, що Кошенятко почав тихесенько повертатись до мене, щоб зрозуміти, що могло здивувати його незламну матусю.

— Ббб! Білий! Білий Перевертень! — заволав Кошенятко. Він навіть не відсахнувся від мене, а зблід і сів на мокру підлогу у моїх ніг, витріщаючись на моє хутро.

— Б.. Біла Матаро? — голос Біліс тремтів. Рука її  потягнулася до мене, але безсило впала на її коліна. Кошенятко ось-ось притомність втратить, тому я повернула собі звичайну, людську форму і татуювання шаманки. І продовжила мити своє волосся, даючи Біліс з сином час, прийти до тями.

— Мий мене! — у двері бані увірвалась малеча, і Рорі негайно кинулася до мене. Піпі теж йшла до мене, на ходу роздягаючись, та стурбовано поглянувши на Біліс з Кошеням. В бані залунав дитячий сміх і миття потроху перейшло в веселу гру з дитячим вереском.

— Ми виступаємо до Фортеці Кривавих Ножів! — прийшла нарешті до тями Біліс, і рішуче встала, попестивши Кошенятко по голові. — Вставай Сонечко, у нас сьогодні буде багато справ.