Матріарх

— Бібі? Заходь, будь як вдома. — очі матріарха проїдали мене наскрізь. Здається що наша витівка з маскуванням повністю провалена, лише тому що мати завжди розуміє коли її малятко бреше.

Облізлі стіни, протікаючий дах, розтріскані кроваті, все те контрастувало з бойовими лаштунками господині, на стіні. Що ледь жевріли магічним сяйвом, як і легкий меч у простих піхвах. Я понюшила. Меч все ще смердів отрутою. І кров’ю.

Так, цей обладунок, був потрощений так, що вже не підлягає відновленню. Наче залпом картечі рознесений весь лівий бік, я витягла меч з піхов. Обламаний наполовину. Але нове, те спорядження, коштувало тисячі золота.

Я підійшла до Біліс не дивлячись їй в очі. Подивимось. Все кепсько. Сила волі цієї жінки вражала. Оцей хребець зміщений, запалення по всьому лівому боку десь в глибині тіла засіли скалки її власної броні і ще чогось.

Кожен скалок був оточений гноем, і ізольований, у власному інфільтраті. Чисто мінне поле. Спочатку, все це треба буде видалити. Стіл, міцний та широкий, що теж випадав з оточення, буде мені операційним столом.

Хоч світло мені було майже непотрібне, я все одно притягла Кошенятко та облаштувала місце для операції якомога старанніше. Розклала всі свої антисептики та антибіотики. Біліс не здивували всі ті приготування, проте мармиза її була досить скептична.

— Кошенятко, мій заповіт і все що у нас залишилось, закопане під каменем біля колодязя.

Малий здригнувся та подивився на матір. 

— Сонечко, не бійся. Час від часу, лікування вбиває пацієнта, тож не переймайся. Я згодна на такий ризик. Навіть не думай картати за те шановну Бібі. Я вже і так вмираю.

Кошенятко кинувся в обійми мами, та гірко заплакав. То мене не тільки розчулило, але й роздратувало. Я вхопила малого за вухо і силоміць витягла з хати. Вихопила нотатник і написала: “Сьогодні ніхто не постраждає! Якщо дратувати мене не буде! Стій тут! Та охороняй двері. Я можу покликати! Але тільки скавучанням. Не лякайся і заходь.”

Спочатку я зосередилась на тих скалках, біля яких вже почалася формуватися фістула. Канал через який зазвичай виходить гній. Та стимулювала швидкість того процесу, блокуючи нервову тканину, навкруги, анестетиком, щоб зменшити біль.

— І тоді, уявляєш, Бібі, Сонечко сам вийшов на полювання і приніс кроля? І це у шість років!

— А у вісім він вже полював на вовків, це крім того що прибирав, готував, прав і взагалі робив один таке, з чим і цілий гарем би не впорався?

Торохтіння Біліс не заважає мені, проте неабияк допомагає їй переносити біль. Біліс точно бачила в мені потенційну родичку, що не тільки клан відновить, але й буде доброю жінкою для її улюбленого Кошенятка.

Деякі подробиці примушували мене посміхатись Біліс, випадаючи з ролі навіженої. Проте з десяток скалків мені вдалося витягти, не погіршивши стану хворої. Сили Біліс почали вичерпались швидше за мої, тому я відклала продовження лікування на завтра.

Тримайся Марек! Вже засинаючи думала я, може не я стану частиною твого гарему, може то я, сама заберу тебе в свій! 

Уві сні я вже сиділа на троні клану, а Марек з Кошенятком, стоячи навколішках, овіювали мене величезними опахалами. Йохан, на правах мого батька, сидів ліворуч від мене і приймав якісь напої, що обіруч протягала йому Мелісса. А Лінда царювала праворуч. На правах моєї матері…