Нарешті вдома

Нарешті я добралася селища Проклятих Світлом. Мареку ж обіцяла опікуватися цими нещасними аж доки Марек не впорається зі своїми справами. Ті запаси, що ми з Гільдою та Мареком завезли минулого разу, ще не закінчились і дадуть протриматись ще тиждень.

Поля навколо селища були виснаженими, як кістки, що лежали під сонцем. Нана показала: азот вичерпано, фосфор ледь простежується, грунт кислий, як оцет. Жито й ячмінь, які сіяли роками, ледве трималися.

Але я знала мікоріз: гриби, що обіймають корені, можуть повернути землю до життя. Нана виділила штами з місцевих зразків — тонкі нитки, які несуть воду й поживу рослинам. Я могла зробити їх сильнішими, але потрібні були руки, щоб донести це до полів.

Я зібрала місцеву дітлашню — дванадцять дівчаток та п’ять хлопчаків. Худі, а в очах, надія. Ріна, найстарша, тримала дерев’яну ложку, ніби зброю. "Що нам робити?" — запитала вона.

Я показала їм глечик із темною рідиною — компост, збагачений спорами грибів і бактерій, які Нана виростила за три дні. "Це есенція," — пояснила я, через письменного старосту селища. — "Вона лікує землю, але тільки якщо знати, як."

Я навчила їх як лікувати землю, але тільки половину полів, щоб мати змогу порівняти вилікувані поля з тими що не вилікувані. Обіцяла старості селища повернутися, через тиждень, з провіантом, а дітлашні обіцяла, якщо вони впораються, ще кілька мідяків кожному і смаколиків.

Нижній форт як і Верхній форт я оминула лісами, зібравши побільше трав. А вже наступної ночі, тінню прокралася до фортеці Йохана. Мої дорогоцінні подружки весело гомоніли у залі, а Йохан з Ліндою щось готували на кухні.

Тільки Сірий, що якимось котячим чуттям помітив моє вторгнення, вже муркотів натираючи писком мою ногу. Як же я за всіма скучила. Залоскочу! Зажамкаю! Сірий марно смикнувся втекти, і став першою жертвою. 

Я тихше за тінь влізла в свою кімнату, через вікно. Хотіла б я увійти по людськи, проте невідомо, чи не спостерігають за домом Йохана шпигуни цеху.

Притиснувши пальця до вуст, у жесті мовчання, я спустилася до дівчат. Марно. Веселий лемент здійнявся і не вщухав ще годину. Жертвою вже була я, обіймали мене всі, і заспокоїтись не могли ще довго…

— О Світло! Гільда з Мареком? Вони впали у прірву? — Лінда вже розглядала наступний аркуш мого мальопису, який я приготувала ще в селищі Проклятих Світлом.

— Ні Ліндо, це Шлях Навіжених, — втрутився Йохан, заспокійливо обнявши Лінду. Я цокнула “так”. І подивилася на Йохана. Загадковий в мене татусь. Він і там був?

Після опису моїх пригод, вже я домагалась новин:

“Сігурд? Рецептарій? Шпигуни цехів?”

— Можна більше не ховатися, Сігурд все владнав! — Лінда задумливо розглядала мої подарунки, розклавши взірці трав на столі. Кожен раз коли на її обличчя набігала зморшка, я розуміла що невідома рослина була з Чорного Рецептарію чи ще щось заборонене.

— Тепер Цехи й пальцем тебе не зачеплять, хіба що почнуть лізти з пропозиціями.

— Тебе і Сіту офіційно зареєстровано як геніальну молодь, що вже стали Засновниками, ще до принесення клятви, будь кому. Ви тепер під особливим наглядом Святих Сестер, а намагання вас поцупити, чи перетягти кудись, буде порушенням Цехових клятв.

— Нас таких, з пів тисячі, — пояснила Сіта, роздивляючись лискучі камінці в мішечку, що я  назбирала, як та сорока — Я теж була носа задерла, проте таких як ми багато. 

— І ми, ми теж визнані, як “геніальні” — радо повідомила Рірі, приміряючи до волосся Алани шматочки бурштину, з тої сорочої коллекції.

— Через оновлений Рецептарій. — пояснила Алана, помітивши запитання в моїх очах.

— До речі, Сігурд скоро до нас приїде з примірником оновленого Рецептарію, і нагородами від Конклаву Цеху — Лінда посміхаючись обійняла всіх нас.

— На жаль, Майстром Цеху, мене ще не визнали, але я впевнена що Сігурд з членів Конклаву витрусив все що міг, а затримується, бо обгризає з їх одягу позолоту.

Я намалювала як Травниці відтягують Сігурда від дверей зали Конклаву, а той зубами вчепився в позолоту на дверях зали, і дригає ногами кумедно відбиваючись. Всі ще довго реготали.

Так, — тут я вдома! Проте тепер Марек краяв мені серце..