Анімалькулі

Цей світ небезпечний. Я пів ночі примушувала Нану раз за разом аналізувати, хто саме вбив ножа Мареку в підребер’я. Я очей не відривала від тої дитячої бійки. Але з’ясувати як то вийшло мені не вдалось. Може Марек мені підкаже.

Я сховалась в будинку Лінди, з цілою текою чернеток оновленого Великого Рецептарію. Лінді, це усамітнення, я пояснила тим, що так встигну закінчити остаточний варіант до терміну який Сігурд визнав бажаним.

Малювала я вже набагато швидше ніж у часи оновлення Довідника. Тому малювала аж доки не зайняла всі столи висихаючими аркушами. Дванадцять. Через годину підсохне. Лінда скоро зайде і забере їх, щоб ще раз перевірити з дівчатами у Йохана.

А зараз, пополюю на «анімалькулі», яких покажу Лінді під мікроскопом Левенгука! Ретро! Краща модель 1680 року! Зроблено власноруч! Я аж мліла від того почуття, яке отримає допитливий науковець, а саме Лінда, коли йому відкривається цілий новий світ. .

Потрібна безпечна бактерія? Кращий кандидат, це бактерія від якої молоко кисне Lactobacillus, корисна, паличкоподібна бактерія, живе у шлунково-кишковому тракті людини. Це вона сквашує молоко, капусту. Без неї і йогурт не зробиш.

Потрібні одноклітинні грибки? Дріжджі! Вони повсюди: В повітрі, на фруктах, в тісті для хліба. Швидко ростуть і розмножуються. Без них не буде а ні хліба пухкого, а ні пива смачного. Почнемо з хлібних дріжджів.

Я підготувала взірці для перегляду Ліндою. Та щоб не гаяти часу, намалювала для неї інструкції, як користуватися цим мікроскопом, як тримати біля ока і чому це треба робити під сонячним світлом.

Трішки подумавши, я змалювала і те що я сама бачила, щоб Лінда змогла зрозуміти чи вірно вона все робить. Розписала все у термінах краплі роси що збільшує. Я робила все те старанно, бо це знадобиться і Лінді, і мені, коли ми почнемо переконувати Сігурда, в тому що “маленькі невидимі паразити” Тери, насправді існують, і ми можемо це довести.

А йому треба буде ще більше взірців та доказів, щоб переконати Конклав Цеху.
Виклавши все в рядок, мікроскоп, підготовлені препарати - взірці, та інструкції на столі, я задоволено потерла руки.

Чекати Лінду, стало нестерпно нудно, я покрутилася біля дзеркала, і вирішила що такій красуні не завадить поласувати солоденьким. Халепа. Все солоденьке, що було у Лінди, я вже згризла.

А як же ми з Ліндою чаювати будемо? Від думки, що без солодкого мені доведеться ще й цілу ніч провести, мене пересмикнуло. Мої наніти вимагають живлення, тобто багато глюкози у крові. То було малою проблемою, доки нанітів було мало. Але зараз..

Я рішуче підхопила кошик, і подріботіла до Грети. Там солоденького завжди можна знайти. Штовхаючись у натовпі ринку я придбала все що виглядало як насіння, горішки чи цукати, мед у стільниках, і все що варене в меду. Я вскочила у корчму і вклонилась до Тома.

— Грета на кухні, Маро — приязно посміхнувся мені Том. До наших з Маріанною чаювань корчма чи не весь день була порожня. Проте тепер міська дітлашня, наслідуючи наш приклад, чи не кожен день чаювали. От і зараз, в корчмі панував дитячий гармидер.

Я пройшла на кухню, з кожним кроком занурюючись у аромат свіжої кондитерської випічки.

— Маро! — зраділа Грета, що саме виймала випічку з печі, — Якщо ти по тістечка, то ти вчасно! Допоможеш мені їх кремом начиняти?

Я відставила кошик і заходилась їх начиняти, за допомогою величезного мідного шприца.

— Марек заходив, тебе шукав! — Грета змащувала начинені тістечка солодкою сумішшю з насінням та подрібненими горішками і присипала ваніллю. Це треба робити швидко, доки вони ще парують, тоді випічка краще просякне тою смакотою.

— Ось! Залишив тобі! — Грета тицьнула мені пакуночок, на який я здивовано витріщилась, бо той яж світився смарагдовим сяйвом, якого Грета, вочевидь, не помічала. Я покрутила його в руках, та сховала в кошель.

— Дякую Маро! Заходь! — кинула мені Грета в спину, коли я нарешті заповнила свій кошик, аж до верху, і поспішила до лавки Лінди. А якщо Лінда вже прийшла і пішла, поки я тут вештаюсь?

— Так це і є те, про що здогадалась Тера? — відкрила мені двері Лінда, тримаючи в своїх тремтячих руках мій мікроскоп.

— Маро! Маро! Чого ти плачеш? Це ж таке відкриття! Уявляю собі як Сігурд зрадіє, він чи не більше за мене вірив у висновки Тери, проте без доказів..

Чого я плачу? Як це чого я плачу? Мабуть тому що прогавила момент коли Лінда вперше зазирнула в мікроскоп. Я так хотіла подивитися на той історичний момент! От забарилася на мить, і все просрала!