Спільники

Маріанна не вийшла нас проводжати. І ми, ще раз вклонившись, поспішили до оселі Лінди, де на нас чекав високоповажний представник Цеху.

Невисокий старий дідуган, зморщений як в’ялена слива, проте напрочуд сухожилий та жвавенький, чаював собі, та торохтів з Ліндою без найменшого сліду офіціозу. Закинувши босу п’яту на коліно, та сьорбаючи свій чай, як у себе вдома.

Ми втрьох деякий час прислухалися до того торохтіння, підглядаючи у шпарку між дошками двері, не наважуючись увійти до зали. Нарешті я здвигнула плечима, та тихенько постукала. Теревіння негайно вщухло.

Щось зашаруділо, впало, грюкнуло, стукнуло, та ще й засичало, пошепки проклинаючи все що існуюче і не існуюче, у виключно анально генітальних виразах, від яких навіть Алана почервоніла.

— Входьте, — голосний, спокійний голос Лінди перервав то неподобство. — Та привітайте високо-шановного Сігурда алаб Тера алаб Тара, вірного Клятвам, Майстра Цеху Травниць. 

Я з подивом витріщилась на величну постать, у золоченій, чернечего крою, мантії з натягнутим на голову клобуком, з тіні якого сіро-сталеві очі виблискували безмежною пихою. Постать спиралася на  костяний різьблений посох, а з під мантії виглядали вишиті золотим листям чоботи, на товстелезних підборах.

Алана з Рірі негайно впали навколішки та впершися лобами в дошки полу, промовили:

— Вітаємо Майстра! До послуг Майстра!

Я з острахом подивилася на подруг, що так і застигли вип’ятивши дупи. О часи! О звичаї! Я теж гепнулась рачки, що сили виставивши дупу. Але не в змозі вимовити слова, просто чимдуж ляпнула лобом об підлогу. Аж луна пішла по залі. Тиша.

Проте не встиг пил з полу, що ми здійняли нашими поклонами, тихесенько впасти назад, у щілини дошок, пролунав урочистий голос Сігурда:

— Лінда алаб Тера алаб Тара, вірна Клятвам, визнана Старшою Травницею Цеху!

— Вітаємо Старшу! До послуг Старшої! — у синхроні промовили Рірі та Алана. А я ще раз гепнула лобом об підлогу, що повернув весь пил назад у повітря.

— Лінда алаб Тера алаб Тара, — продовжив Сігурд. — Вірна Клятвам, Старша Цеху Травниць, Вищий Конклав Цеху одностайно визнав твій оновлений Довідник, офіційним Гримуаром Цеху.

— Вітаємо! Вітаємо! Вітаємо! — тричі промовили Рірі та Алана в щілину під полом. Я тричі гепнула лобом об дошки, радо здійнявши пилюку.

Дикий регіт Сігурда, вторив дзвінкому Лінди. Я тихцем поглянула в бік Сігурда, велична постать якого падала на дупу, прямо на кам’яну частину підлоги. Та стрімголов підстрибнула під старого, так щоб його вельмишановна дупа гепнулась на мою.

Рірі та Алана теж не прогавили свій шанс доторкнутися до величі Майстра підхопивши того під руки, але знов перелякано пали навколішки, так що Сігурд досить вдало всівся на трон з трьох дівочих тіл. Проте регіт його, то ніяк не втамувало.

Луплячи рукою по брильцю того трону, тобто по дупі Рірі, дідуган продовжував реготати. Ледь не дригаючи ногами. При кожному тому лупанні Рірі відчайдушно попискувала, проте не сміла ворушитися. Аж поки Лінда, теж німа від сміху, допомагала Сігурду встати з моєї дупи.

Виплутавшись з мантії, та з огидою скинувши чоботи. Сігурд сів на лавку за столом, все ще регочучи, а Лінда поштиво потерла його спину, що в очевидячки заскочила.

— Ще! Ще ні одна! — регіт заважав Сігурду говорити, — Ще, ні одна моя офіційна промова, не була настільки вдалою, та приємною навпомацки.

— Так ця пружна дупка і є Мара, та німа білявочка, про яку ті старі дурепи мені весь час говорили?

— Так, це Мара, Сігурд, — вказала Лінда на мене, і продовжила трохи засудливо — І поздоровляю! Ти як не проминав ні одної дупки, так і цю вже миттєво полапав. 

— Так, — Сігурд задоволено потер долоні, та озирнувся на нас трьох, — Мара, Рірі, Алано, йдіть вже сюди і годі повзати рачки. 

— Але ж Кодекс.. — почала було белькотіти Рірі, проте Сігурд лише роздратовано потряс головою.

— В дупу той Кодекс, ми тут усі рівні, всі у одному човні! 

Алана з Рірі недовірливо витріщилися на старого, а потім, як одна подивились на Лінду. Та поблажливо кивнула, підтверджуючи слова Сігурда.

— Так, всі ми так чи інакше, учні Проклятої Світлом, Тери алаб Тари. Сігурд теж. І після вигнання Тери Конклавом, моє становище, як і вплив Сігурда в Цеху значно погіршились.

— Дякуючи Світлу, вже ні. — Сігурд щиро посміхнувся до кожної, та витримавши паузу, промовив:

— Тера алаб Тара, що героїчно загинула, в двобої з епідемією Зламаного Форту, та й лягла у могилу Незламних, визнана вічним радником Конклаву Цеху.. Посмертно!

Навіть в мене очі змокріли, проте Лінда, Рірі та Алана ще довго плакали, пригадавши свою вчительку та благодійницю. Сігурд важко встав, та пішов заварити нам чаю. Мабуть теж плакав, просто тамував сльози, на відміну від жінок.

Рірі та Алана донесли ім’я Сліпої Тери до Цеху, а їх знання не залишили у Старших сумніву, в тому хто саме готував їх як “подать”. Обіцяно було, що ім’я, нікому не відомої Сліпої Тери, що вписане на могилі Незламних, замінить її справжнє, повне ім'я.

— Нех Світло спалить мою стару дупу, якщо це не геніально! — Сігурд захоплено розглядав наші перші нариси аркушів оновлення Великого Рецептарію.

— О! Дівчинко! — Сігурд, хитро підморгнув до мене, — Тебе точно навчала Тера, або хтось з її підпільних учнів. Я лише плечима знизала. Страхітливий Майстер Цеху, виявився типовим науковцем, який же втомився від ритуалів, застарілих звичаїв, та Цехових інтриганів.

А матюкався він так, що міг здивувати навіть конюхів з Східного Тракту! А від лайки тих “самородків”, навіть старі бабці з Дому Кохання, могли весь день червоніти, плюючись від огиди.

— Стережися, Ліндо. Ті старі пройдисвітки, особливо Віста та Іріс, весь час теревенили про те, що не такий вже великий гріх перед Світлом, зловити якусь “білявочку”, та й закрити у Цеху в золотій клітці.

Отакої! В мене по спині аж мурашки побігли! А на лівій стопі, що я під дупу підклала, ще й кігті вистромилися. Я ледь до стелі не підстрибнула, зойкнувши.