Розділ 1

Сьогодні був сонячний день, Марі прокинулася, попила чаю який їй принесла домогосподарка.Потім Марі пішла в сад, щоб поспілкуватися, і дізнатися як справи в старого садівника Тома. Коли дівчина поспілкувалася з садівником, вона поїхала до міста на закупівлю продуктів. Приїхавши, та розібравши пакети дівчина пішла у вітальню, сіла в зручне крісло та почала читати твір. Вона почула дирчання автомобільного двигуна, то був містер Джон Бріджертон. Він був відомий міський холостяк, він дуже заможний, його родина та він займаються виноробством. А він давно почав залицятися до місс Марі, але їй він ну зовсім не подобався , через свою впертість , нетерплячість, та навіть трішки нарцисизм. Але її батьки були іншої думки, як на думку Марі " їх цікавлять лише гроші ", Марі ніколи не бачила Джона, а Марі просто ніколи не спілкувалася з Джоном,і її думка про холодного, заможного холостяка , просто перекривала все. Але насправді Джон любив та любить Марі. Але нажаль Марі цього не знає. Так от, Марі вийшла подивитися хто приїхав. Вона вийшла, тиша ...тихим голосом прозвучало:

—Що вам потрібно?!

—Прекрасна леді дайте мені будь ласка свою руку і серце!

—Відчепіться від мене будь ласка, благородний пане!

—О прекрасна панно ви розбили мені серце !

—*закрила хвіртку*

Марі пішла в будинок.В будинку її зустріла домогосподарка яка щойно приготувала обід. Марі поїла, потім вона пішла в свою кімнату, просто лягла поспати.Прокинувшись Марі пішла в магазин купити овочів на суп. Марі вийшла, і тут Марі переходить дорогу...бііііііііііб...,її збива автомобіль!Наступного дня, вона опритомніла, побачила стурбованого лікаря, та свою маму. Лікар спитав Марі, як вона себе почуває. Потім мама Марі та лікар Селетон вийшли в коридор щоб обговорити стан Марі.В кімнату Марі вирішила зайти кішка на ім'я Лілі, вона зручненько вмостилась біля Марі. Марі спробувала встати щоб піти до своєї мами, але вона відчула різкий біль в ногах....

                                                                                                                                              ДАЛІ БУДЕ...