Розділ 2.2

Я повернулася додому з відчуттям, ніби у кишені лежав не навігаційний модуль, а маленька бомба з таймером, і я не знала, скільки в мене часу — години чи кілька днів, поки він не принесе мені неприємності. Обід вийшов простим та без натхнення, таким, який готуєш не для задоволення, а щоб організм не почав відкрито саботувати. Розігріта паста, чай замість вина — рідкісний акт відповідальності з мого боку. Я їла, дивилася у вікно і думала про корабель, уявляючи, як він стоїть у доці, терпляче чекаючи, поки я знову змушу його летіти. Точніше, про те, скільки він витримає до того моменту, коли остаточно вирішить, що з нього вистачить, і це рішення буде остаточним. Саме тоді надійшло повідомлення. Контракт. Нове замовлення. Я моргнула, перечитала суму і тихо присвиснула, відчуваючи, як втома на мить відступає. Ціна була непоганою. Навіть дуже непоганою для одиночного пілота з не найновішим кораблем, настільки непоганою, що це вже мало насторожити. Вантаж значився як цінний, без зайвих подробиць — класика жанру, перевірена роками і чужими помилками. Це означало дві речі. По-перше, він міг бути не дуже легальним. По-друге, якщо я його втрачу, мені не вистачить і трьох життів, щоб розплатитися, навіть якщо рахувати дуже оптимістично.

Я відкинулася на спинку стільця і почала рахувати, не відкладаючи це на потім, бо «потім» зазвичай коштує дорожче. Паливо. Комісії. Можливі затримки. Можливі проблеми. Можливі наслідки, про які в контрактах зазвичай пишуть дрібним шрифтом або не пишуть зовсім. Потім я згадала цифри з минулого рейсу. І позаминулого. І той факт, що мій корабель дихав на ладан, а я жила лише завдяки каві, вперто ігноруючи всі інші способи турботи про себе.

— Треба бути обережною, — пробурмотіла я собі під ніс, ніби це було нове і геніальне відкриття. — Все просто. Легко сказати, але важко зробити.

Я натиснула «прийняти контракт», відчуваючи знайоме стискання десь під ребрами, і на цьому сумніви закінчилися. За годину я вже була в доці, діючи на автопілоті. Мій корабель зустрів мене звичним скрипом і тихим гулом систем — як старий пес, який радіє появі, але сили стрибати вже не має. Я провела долонею по обшивці, швидше за звичкою, ніж із сентиментальності, відмічаючи знайомі нерівності й сліди часу. Завантаження пройшло без проблем. Контейнери були акуратно опломбовані, з документами все гаразд. Занадто добре. Я на цьому наголосила, але не стала зациклюватися, бо параноя — розкіш для тих, у кого є запасний план. Іноді світ просто вдає, що він нормальний, і сперечатися з цим марно.

Коли я нарешті залишилася сама всередині корабля, стало тихо. Справжня тиша — з легким шумом фону, до якого звикаєш настільки, що перестаєш помічати, і який починаєш цінувати лише тоді, коли він зникає. Я дістала новий модуль навігації, обережно, ніби він міг образитися на різкий рух. Він мав трохи недоречний вигляд. Занадто старий для мого оновленого інтерфейсу, занадто впевнений для свого віку, ніби знав щось, чого не знала я. Я підключила його вручну, без допомоги автосистеми — не з героїзму, а з недовіри, яка за роки стала другою натурою. Деякі речі краще робити самій, щоб потім знати, на кого злитися. Контакти стали на місце без опору, надто легко, наче чекали саме цього моменту. Екран мигнув, потім спалахнув м’яким блакитним світлом, рівним і спокійним.

— Ну ж бо, давай, — сказала я тихо, більше собі, ніж модулю. — Здивуй мене. Тільки без фокусів.

Система прийняла модуль. Помилок не видала. Ні попереджень, ні червоних рядків. Нічого. Це насторожувало найбільше, бо зазвичай старі речі люблять голосно повідомляти про свій стан. Я випросталась у кріслі, подивилася на панель керування і раптом упіймала себе на дивному відчутті — ніби корабель став уважнішим, зібранішим, немов мене слухав. Наче щось усередині прокинулося і тепер дивилося разом зі мною на маршрут, який ще навіть не був прокладений.

Я глибоко вдихнула, намагаючись не додумувати зайвого. Мабуть, в мене просто розігралася фантазія, а втома вирішила пожартувати. Час вирушати. Цінний вантаж. Новий договір. Старий навігаційний модуль із сумнівним минулим. Відмінний початок. Дуже спокійний. Занадто спокійний.