Глава 2. Експерименти

Наступні роки були експериментами. Він перетворювався на маленьку пташку, щоб пролітати через вузькі щілини, на тварину, щоб непомітно спостерігати за людьми, на людину з іншою зовнішністю, щоб перевірити реакції оточення. Кожна форма давала новий досвід і змушувала його розуміти, що світ — це не лише простір, а спосіб сприйняття.

Разом із формами прийшла і здатність адаптуватися до будь-яких умов. Він міг виживати в холоді, спекоті, темряві чи під водою, бо його тіло і розум швидко підлаштовувалися під нове середовище. Це давало відчуття свободи, але водночас породжувало внутрішню тривогу: якщо ти можеш бути ким завгодно, де твоя справжня сутність? Хто Ліан Тарвін насправді, якщо тіло і зовнішність лише інструменти для дослідження світу?

Юність Ліана була часом експериментів, самотності і відкриттів. Він навчився спостерігати, аналізувати і відчувати світ через будь-яку форму, стаючи все більш гнучким і мудрим. І саме ця здатність підготувала його до зустрічі з Мапою Світів, де свобода перетвориться на справжню подорож крізь нескінченні світи.

Це сталося під час однієї з його звичайних прогулянок покинутими руїнами на околиці міста. Ліан шукав старі речі, які могли б приховувати сліди минулих життів, і натрапив на вузький підземний хід, що ведів у темряву. Всередині запах старого каменю і пилу змішувався з дивним, майже живим відчуттям присутності чогось стародавнього.

Він йшов повільно, торкаючись стін, і раптом наткнувся на вузьку нішу, в якій лежало щось незвичне. Це були наручі, тонкі і легкі, але зсередини світлі, немов всередині них пульсує життя. Ліан підняв їх і відчув, як холодне металеве сяйво пройшло крізь руки прямо до серця.

Ще мить — і перед його очима постала голограма світу. Спершу невелика, розмита, але з кожним рухом наручів вона розкривалася все більше: міста, ліси, океани, ріки часу. Ліан торкнувся її, і світ навколо миттєво змінився — він відчув простір і час, що тягнулися у всі боки одночасно.

Мапа Світів не промовляла слів, не наказувала, не змушувала. Вона просто чекала. І Ліан зрозумів, що вона може перенести його будь-куди і будь-коли, якщо він лише забажає. Враження було одночасно чарівним і страшним — бо тепер відповідальність за кожен крок лежала на ньому одному.

Він приміряв наручі на обидві руки і відчув, як ліва реагує на простір, а права — на час. Перший рух — і він опинився на даху руїн, звідки тільки-но заходило сонце. Все було так само, і водночас зовсім інакше. Ліан усміхнувся — тепер у нього був ключ до всіх світів, але водночас з’явилося питання, яке ніколи не залишить його: що він зробить із такою силою?

Ліан так стомився, що спочатку вирішив просто відпочити. Раніше йому завжди чогось бракувало: то часу, то грошей, то можливості втекти від сірої буденності. Він мріяв про подорожі, але реальність завжди ставила межі.

Тепер усе змінилося. Наручі на руках, Мапа Світів, і перед його очима з’явилася голограма нескінченних місць і моментів часу. Він зрозумів, що може бути де завгодно і коли завгодно. Більше не існувало кордонів, які зупиняли його.