Біографія

1. Передмова до першого тому: « БІОГРАФІЯ»

Цей том відкриває серію видань, присвячених Мао Цзедуну — постаті, яка змінила хід історії XX століття, але в українському інтелектуальному просторі залишалася або об'єктом радянських карикатур, або темою для вузького кола фахівців. Ми як редакція свідомо уникаємо ідеологічних оцінок, пропонуючи читачеві метод компаративного аналізу.  Для цього в основі першого тому лежать два фундаментальні тексти: стаття з британської енциклопедії «Britannica» та офіційна біографія з Китайської державної енциклопедії.

Чому це важливо? Західна традиція (Britannica) фокусується на Мао як на політичному гравці, аналізуючи його дії через призму прав людини, геополітики та наслідків його кампаній. Східна традиція (КНР) розглядає Мао як архітектора нації, підкреслюючи його внесок у суверенітет Китаю та розвиток марксистської теорії в азійському контексті.

Зіставлення цих двох поглядів дозволяє українському читачеві побачити Мао не як статичний символ, а як живий процес боротьби ідей, що є критично важливим для розуміння глобального світу 2026 року і почнемо мы з біографії Мао у східній традиції

МАО ЦЗЕДУН: ШЛЯХ ВІД СЕЛЯНИНА ДО ВОЖДЯ НАЦІЇ

Історико-філософська біографія

РОЗДІЛ І.

ВИТОКИ: ДИТИНСТВО ТА ФОРМУВАННЯ ХАРАКТЕРУ (1893–1911)

Мао Цзедун народився 26 грудня 1893 року в селі Шаошань провінції Хунань. Його батько, Мао Ічан, пройшов шлях від бідного селянина до заможного господаря й торгівця зерном, вирізняючись надзвичайною суворістю та прагматизмом. Мати, Вень Цімей, була глибоко віруючою буддисткою; саме від неї Мао успадкував схильність до філософських роздумів та співчуття до бідних.

Дитинство майбутнього лідера пройшло в атмосфері постійного конфлікту з авторитарним батьком. Вже тоді Мао почав формувати своє бачення соціальної справедливості: він бачив у батькові «експлуататора», а в собі та матері — «пригнічених». У юному віці він продемонстрував перші ознаки стратегічного мислення: коли батько звинуватив його в лінощах, 13-річний Мао організував свій перший «страйк» — погрожуючи стрибнути в ставок, він змусив батька піти на переговори. Цей епізод став його першим уроком революційної тактики: використання тиску для досягнення компромісу.

У 1910 році Мао став свідком жорстокого придушення селянських бунтів у Хунані, що посіяло в ньому ненависть до несправедливості імперської влади. Під час Сіньхайської революції 1911 року 18-річний Мао на шість місяців вступив до революційної армії, де здобув перше розуміння важливості організованої військової сили.

РОЗДІЛ ІІ.

ПОШУК ІСТИНИ: ВІД ДЕМОКРАТІЇ ДО МАРКСИЗМУ (1912–1921)

Після армії Мао присвятив п'ять років навчанню в Першому педагогічному училищі провінції Хунань у Чанша (1913–1918). Цей заклад був відомий своїм поєднанням класичної освіти з новітніми західними ідеями.

 Ключовою фігурою у формуванні світогляду Мао став вчитель етики Ян Чанцзі — видатний вчений, який навчався в Японії, Великобританії та Німеччині; він прищепив Мао віру в необхідність «самовдосконалення» особистості заради порятунку нації.

У 1918 році Мао разом із однодумцями створив «Товариство вивчення Нового народу» (Сіньмінь сюехуей). Це було інтелектуальне об’єднання молоді, яке ставило за мету «оновлення Китаю» через освіту та моральне очищення, проте реальність роздробленої країни швидко підштовхнула Мао до радикальніших ідей.

Переїзд до Пекіна у 1918 році став переломним: працюючи помічником бібліотекаря під керівництвом Лі Дачжао (одного з перших марксистів Китаю), Мао почав глибоко вивчати ідеї Леніна.  Саме під керівництвом Лі Дачжао Мао почав усвідомлювати, що марксизм у Китаї не може бути простою копією європейського досвіду. Лі був першим, хто звернув увагу на революційний потенціал селянства, що згодом стало наріжним каменем усієї стратегії Мао та дозволило йому адаптувати теорію до реалій аграрної країни.

Остаточним поштовхом став «Рух 4 травня» 1919 року — масові антиімперіалістичні протести, які переконали його: лише радикальна революція врятує Китай.

У липні 1921 року Мао став одним із 13 делегатів І з’їзду Комуністичної партії Китаю в Шанхаї, представляючи комуністичну групу Хунані. Після з’їзду він отримав посаду секретаря відділення КПК у провінції Хунань, зосередившись на організації робітничого та селянського рухів.

РОЗДІЛ ІІІ.

РЕВОЛЮЦІЙНА БОРОТЬБА ТА ВІЙСЬКОВА СТРАТЕГІЯ (1922–1935)

У 1920-х роках Мао дійшов висновку, який змінив хід історії: у напівфеодальному Китаї головною рушійною силою революції є не пролетаріат, а селянство. Після розриву союзу з Гоміньданом та розправи над комуністами в Шанхаї (1927), Мао відступив у гори Цзінганшань на кордоні провінцій Хунань і Цзянсі.

Гори Цзінганшань стали «колискою китайської революції» — це важкодоступний гірський район, ідеальний для партизанської бази. Саме тут Мао створив перші загони Червоної армії Китаю.