Manifestum Umbrae

«І побачив я іншого ангела, сильного, що сходив із неба, обгорненого хмарою, і веселка була над його головою, і обличчя його — як сонце, і ноги його — як стовпи вогняні.»
— Об’явлення (Апокаліпсис) 10:1
 

«Парадокс в тому, що чим більше ми розуміємо Всесвіт, тим більше здається, що він не для нас.»
— С. Гокінг

          Мені ніколи не доводилось боятись лісу, звірів чи привидів, я прожив своє життя - як в’язень своїх думок і снів у яких я потопаю.
         Кожної ночі до мене приходять янголи. Вони мають дивакувате вбрання, яке складається із нашаровування дивних трубчастих структур, які переливаються фіолетово-зеленими кольорами. Вони мають величезні крила, які сягають, може, метрів шести, але вони не з пір’я чи плоті, а із палаючих частинок, які вихором здіймаються навколо них. Щоб описати природу цих не земних створінь, мені й не вистачить духу.
           Обличчя Мадонни, із зухвалою усмішкою примадонни, сягає до мене крізь ті відстані, які розлучають нас. Їхня домівка знаходиться десь на при кінці світу, й десь на початку.
           Вони іноді говорять зі мною і розповідають, що скоро прийде час. Час повернення кінця й початку, час, коли зійдуться орбітами планети і розійдуться супутники планет прибічних, вивільниться енергія давня, і все приховане стане явним, і зійде до нас в голову народ Великий, який не має облич чи імен, але завжди є і буде він, тому готуйтеся люди до скорого возз'єднання розуму свого із істотами царства іншого.
        І прийдуть ці янголи до кожного й кожної, і зійде прозріння на вас, і зрозумієте чому дійшло це до вас і чому були жертви потрібні серед дітей невинних, чому хтось жив, а хтось народжувався мертвим, чому люди не здатні ні на, що крім продовження свого виду...
        А янголи допоможуть вам тому не спокушайтесь життям. І так прийде кінець живому, а не в живому щастя, смерть - вихід для розуму людського, який не посильний витримувати ті тортури перебування у сьогоденні, і минулому, і майбутньому.
          А до нас вони прийдуть, і що зроблять з нам не дізнаємось ми ніколи, але прислухайтесь. Щось говорить у вас над правим вухом, можливо це янголи блаженні нашіптують, що вам пора назад на початок.
        Зовсім скоро я про це дізнаюсь, як тільки мотузка затягнеться навколо шиї так міцно, як люди хочуть втримати соломинку надії у цьому приреченому світі. Тоді я упаду крізь простір і час, крізь мораль і традиції, крізь дикість і мудрість у обійми превелебних янголів...