Манекен
Манекен 1
Він стоїт. Завжди. У вітрині, під лампами що давно перегоріли.Його шкіра — біла, як віск. Очей нема. Але всі, хто проходив повз, казали: “Я точно бачив, що він дивиться на мене”.Його руки — вивернуті, як у ляльки. Але іноді... здається, що пальці міняють положення.
Ніхто не бачив, як він рухається. Але всі знають — він ближче, ніж був учора.Колись у місті Ковентвуд відкрилася модна крамниця “Ательє Ларсен”. Її прикрасою був незвичний манекен ха-ха-ха — антикварний, привезений із Німеччини. Його не могли перенести з місця. Працівники говорили, що вночі він змінює пози.
Одна дівчина, місцева школярка, вирішила зняти його на камеру. Камера не зняла нічого — тільки шум і блиск скла. А наступного дня її зникнення потрапило в газети.Після цього крамницю закрили. Та манекен не зник.
“3:02 ночі. Чую, як щось дряпає скло. Перевіряю камери — манекен стоїть. Виходжу — його нема у вітрині. Повертаюсь у приміщення — він у кутку. Ближче. Пальці вигнуті, наче показують на мене. Закрив очі. Відкрив — він стоїть там, де й був. Але тепер… він усміхається. Я звільняюсь завтра.”Кажуть, якщо ти подивишся йому в “очі” — в душі з’явиться тінь. Вона буде рости. Поки ти не зникнеш. А він — стане трохи теплішим. І трохи більше — як людина. Його не можна спалити.
Не можна вивезти.
Його можна лише прийняти.
І молитися, щоб наступним був не ти.
Відредаговано: 14.05.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
