Манекен ІІ той, що дивиться Дзеркало

Він стоїть.
Завжди.
У вітрині, під лампами, що давно перегоріли.
Його шкіра — біла, як віск. Очей нема. Але всі, хто проходив повз, казали: “Я точно бачив, що він дивиться на мене”.
Його руки — вивернуті, як у ляльки. Але іноді... здається, що пальці міняють положення.
Ніхто не бачив, як він рухається. Але всі знають — він ближче, ніж був учора.

Історія:

Колись у місті Ковентвуд відкрилася модна крамниця “Ательє Ларсен”. Її прикрасою був незвичний манекен — антикварний, привезений із Німеччини. Його не могли перенести з місця. Працівники говорили, що вночі він змінює пози.

Одна дівчина, місцева школярка, вирішила зняти його на камеру. Камера не зняла нічого — тільки шум і блиск скла. А наступного дня її зникнення потрапило в газети.

Після цього крамницю закрили. Та манекен не зник.

Звіт охоронця (реальний уривок):

“3:02 ночі. Чую, як щось дряпає скло. Перевіряю камери — манекен стоїть. Виходжу — його нема у вітрині. Повертаюсь у приміщення — він у кутку. Ближче. Пальці вигнуті, наче показують на мене. Закрив очі. Відкрив — він стоїть там, де й був. Але тепер… він усміхається. Я звільняюсь завтра.”

Кажуть, якщо ти подивишся йому в “очі” — в душі з’явиться тінь. Вона буде рости. Поки ти не зникнеш. А він — стане трохи теплішим. І трохи більше — як людина.

Його не можна спалити.
Не можна вивезти.
Його можна лише прийняти.
І молитися, щоб наступним був не ти. Частина ІІ

Вітрина була закрита дошками. Але хтось зірвав одну.
Після того, як на території зник черговий охоронець, поліція почала огляд. Нічого. Жодного сліду. Лише розбите дзеркало всередині магазину. І... напівзгнила форма манекена лежала на підлозі.
Але без голови.

Її знайшли через три дні — вона стояла на полиці, точно в тому місці, де ще вчора лежала папка з камерами спостереження.

Запис камери (вилучений):
2:44 ночі. Камера ловить відблиск. Замість манекена — дзеркало. Але в ньому… силует. Він рухається. Але в магазині порожньо. О 2:45 камера тріскає. Потім — лише чорний екран.

Останній, хто намагався винести дзеркало з будівлі, зник. Його мобільний знайшли на вході. В увімкненому режимі відео — розмита фігура, що наближається до об’єктива. І за мить — голос, майже людський:
"Ми — ті, хто бачить. І ти тепер — один із нас."