Частина 29

Відчуття параної поступово стихло, коли він з’явився перед нею в реальності, а не у її уяві. Високий, граційний, його постава випромінювала одночасно силу й ніжність. Холод, що колись проникав у серце, тепер змішувався з дивним спокоєм.
— Елія, — промовив він тихо, але впевнено, — я повинен пояснити тобі все.
Вона стояла, не зводячи очей, відчуваючи, як серце б’ється і холод, що пройшов крізь тіло, поступово стає частиною її.
— Цирк, що ти бачила уві сні, — продовжив він, — існує на межі світу живих і мертвих. Артисти, яких ти бачила, — ті, хто не зміг залишитися в житті, але не зник повністю. Вони чекають на тих, хто здатний перейти межу і стати частиною їхнього світу.
Він підняв руку, і легкий подих повітря пройшов між ними.
— Я спостерігав за тобою довго. Твої виступи, твої спроби потрапити до цирку… я бачив все. І хотів підійти, підтримати, але не міг. Зсередини це мене роздирало, бо знання про твої страждання робило мене безсилим.
Його погляд став м’якшим, теплішим, але глибина його тиші була такою, що Елія відчула вагу всього світу цирку.
— Тепер ти стоїш тут, на межі, і можеш обрати. Ти можеш залишитися у світі живих, або йти зі мною. Ти вже частина цього. І те, що ти відчула, холод, музика, сни — це не параноя. Це запрошення.
Вона відчула, як його слова розчиняються в повітрі, обіймають її розум і серце. І водночас зрозуміла: він не просто пояснює, він дає їй вибір, який змінить усе — життя, цирк, її власну сутність.