Елія відчула, як холод просочується крізь шкіру, повільно й невблаганно. Це був той самий холод, що вона відчувала на арені цирку, дивлячись на артистів — чужий світ, який водночас зачаровує і лякає. Кожен вдих приносив дивне відчуття, ніби її тіло стало тонкою межею між реальністю і світом тіней.
Вона розуміла: без ліків впоратися не вдасться. Вирішила йти в аптеку. Вулиці Дюсоленду були дивно тихими. Навіть випадкові перехожі дивилися на неї інакше — їхні погляди сповнені жаху й нерозуміння, мов вони бачили не її, а примару.
Люди відсувалися, озиралися, шепотіли один одному. Кожен крок Елії здавався важким і одночасно безсилим. Холод, що виходив від неї, злився з ніччю міста, і знайомі вулиці ставали невідомими і чужими.
В аптеці фармацевт спершу здивовано дивився на рецепт. Було відчуття, ніби він бачить не пацієнта, а якусь тінь із іншого світу. Холод цирку, що залишався в її тілі, переплітався з реальністю, нагадуючи, що вона вже не просто людина, а частина іншої, небезпечної історії.
Коли вона вийшла, тримаючи ліки в руках, вулиця здавалася ще темнішою. Її самотній шлях додому відчувався початком чогось нового — неминучого й одночасно чарівного.
#2099 в Фентезі
#371 в Містика/Жахи
мандрівний цирк тіней і акробатика мрії, готичне психологічне фентезі, мрія ціною життя і вічне шоу
Відредаговано: 24.03.2026