Елія відчула, як холод просочується крізь шкіру, повільно і невблаганно. Це був той самий холод, який вона відчувала на арені цирку, коли дивилася на артистів — холод чужого світу, що водночас зачаровує і лякає. Кожен вдих приносив дивне відчуття, ніби її тіло стало тонкою межею між реальністю і світом тіней.
Розуміла, що без ліків не впорається з цим станом. Вона вирішила піти в аптеку. Вулиці Дюсоленду були тихими, але прохожі дивилися на неї інакше, ніж завжди. Їхні погляди були сповнені жаху і нерозуміння, ніби вони бачили не її, а примару.
Люди відсувалися, озиралися, шепотіли один одному. Кожен крок Елії здавався важким і одночасно безсилим. Холод, що виходив від неї, змішувався з міською ніччю, і місто стало невідомим і чужим.
В аптеці вона відчувала подив фармацевта, коли простягала рецепт. Наче бачила перед собою не просто пацієнта, а якусь тінь з іншого світу. Холод цирку, що залишався в її тілі, переплітався з реальністю, нагадуючи, що вона вже не просто людина, а частина іншої, небезпечної історії.
Коли вона вийшла, тримаючи ліки в руках, вулиця здавалась ще темнішою, а її самотній шлях додому — початком чогось нового, неминучого і одночасно чарівного.
#1447 в Фентезі
#151 в Містика/Жахи
мандрівний цирк тіней і акробатика мрії, готичне психологічне фентезі, мрія ціною життя і вічне шоу
Відредаговано: 20.03.2026