Наступного ранку Елія не могла піднятися з ліжка. Тіло важчало з кожною хвилиною, наче його охопила невидима недуга. Дихання ставало глибоким і важким, серце тремтіло, а думки плуталися. Вона намагалася заперечити реальність, але відчуття, що прокидалося з нею вранці, було непереборним.
На столі біля ліжка лежала чорна троянда. Пелюстки були темними, майже як ніч, але одночасно дивно сяяли, мов у тьмяному світлі прихованого полум’я. Поруч — аркуш паперу, схожий на створений із вогню, а запах попелу і старовини піднімався від нього.
На ньому були написані слова, що стискали серце:
«Вибач за біль, який ти відчуєш далі. Я тебе люблю. І краще би сам відчував це…»
Елія доторкнулася до паперу, і холод і тепло одночасно пройшли по руках. Слова розпалювали в ній і страх, і захват, а чорна троянда здавалася знаком: цей світ, цей цирк, цей чоловік і його таємниця — не залишать її більше ніколи.
Вона зрозуміла: сьогодні нічого не буде, ніхто не чекає її на роботі. Світ зупинився, щоб дати їй відчути цей дивний, небезпечний і чарівний знак. А слова, що пахли попелом і вогнем, залишалися на губах і в серці пам’яттю про те, що любов у світі Мандрівного Тіней — водночас благословення і покарання.
#2096 в Фентезі
#371 в Містика/Жахи
мандрівний цирк тіней і акробатика мрії, готичне психологічне фентезі, мрія ціною життя і вічне шоу
Відредаговано: 24.03.2026