Наступного ранку Елія не могла піднятися з ліжка. Тіло важчало з кожною хвилиною, наче його охопила невидима недуга. Дихання стало глибоким і важким, серце тремтіло, а думки плуталися. Вона намагалася заперечити реальність, але відчуття, що з’являється уранці, було непереборним.
На столі біля ліжка лежала чорна троянда. Пелюстки її були темними, майже як ніч, але одночасно дивно сяяли. Поруч — аркуш паперу, який виглядав наче створений із вогню, а запах попелу і старовини піднімався від нього.
На ньому були написані слова, що змушували серце стискатися:
«Вибач за біль, який ти відчуєш далі. Я тебе люблю. І краще би сам відчував це…»
Елія доторкнулася до паперу, і холод і тепло одночасно пройшли по руках. Слова розпалювали в ній і страх, і захват, а чорна троянда здавалася знаком, що цей світ, цей цирк, цей чоловік і його таємниця — не залишать її більше ніколи.
Вона зрозуміла: сьогодні нічого не буде, ніхто не чекає її на роботі. Світ зупинився, щоб дати їй відчути цей дивний, небезпечний і чарівний знак. А слова, що пахли попелом і вогнем, залишалися на губах пам’яттю про те, що любов у світі Мандрівного Тіней — водночас благословення і покарання.
#1433 в Фентезі
#150 в Містика/Жахи
мандрівний цирк тіней і акробатика мрії, готичне психологічне фентезі, мрія ціною життя і вічне шоу
Відредаговано: 20.03.2026