Частина 17

Після зміни Елія повільно йшла додому. Вулиці Дюсоленду були порожні, лише вітри колихали старі вивіски, а ліхтарі кидали довгі тіні на бруківку. Думки про сон і слова Сафо не відпускали — вона відчувала, що місто ховає щось давнє і небезпечне.
При вході до квартири вона зачиняла двері, ковтала глибоко повітря і включила ноутбук. Всі її пальці тремтіли, але цікавість перемагала страх. Вона почала вводити запити: «Дюсоленд нічний цирк», «цирк тіней легенда», «артисти вбито і поховано».
Пошукові результати були дивні: старі газети, форуми з темними історіями, кілька блогів про містичні події в регіоні. В одній з публікацій говорилося про цирк, який з’являвся лише вночі; у іншій — про зниклих акробатів і танцівників, які начебто відроджувалися через століття.
На одному з форумів Елія натрапила на фотографії старого кладовища. Кам’яні плити, зруйновані надгробки, порослі мохом, а серед них — дивні символи, яких вона раніше не помічала в місті. Коментарі були похмурі: «Не ходіть туди. Вони чекають. І вони шукають нових.»
Вона відчувала, як холод із сну повертається, змішаний із тривогою і дивним передчуттям. Тіло підказувало: це не просто легенда. Щось живе в цих історіях.
Врешті, Елія відклала ноутбук, сіла на диван і торкнулася талії. Місце, де з’явилася форма матки, тепер було холодне, майже важке, ніби знак із того самого світу, який вона бачила уві сні.
Вона відчула, що відповіді на питання про цирк, артистів і темне спадкоємство міста не будуть знайдені просто так. І водночас у грудях прокидалося щось нове — страх і цікавість переплелися, готуючи її до того, що наступного разу ніч може стати дверима у цей світ.