Частина 17

Після зміни Елія повільно йшла додому. Вулиці Дюсоленду були порожні: вітер колихав старі вивіски, ліхтарі кидали довгі тіні на бруківку. Думки про сон і слова Сафо не відпускали її — місто здавалося ховати щось давнє й небезпечне.
У квартирі вона зачинила двері, глибоко ковтнула повітря і включила ноутбук. Пальці тремтіли, але цікавість переважала страх. Вона почала вводити запити: «Дюсоленд нічний цирк», «цирк тіней легенда», «артисти вбито і поховано».
Пошукові результати були дивні: старі газети, форуми з темними історіями, кілька блогів про містичні події в регіоні. У одній публікації говорилося про цирк, який з’являвся лише вночі; в іншій — про зниклих акробатів і танцівників, які начебто відроджувалися через століття.
На одному з форумів Елія натрапила на фотографії старого кладовища: кам’яні плити, зруйновані надгробки, порослі мохом, а серед них — дивні символи, яких вона раніше не помічала в місті. Коментарі були похмурі: «Не ходіть туди. Вони чекають. І вони шукають нових.»
Холод зі сну повернувся, змішавшись із тривогою і дивним передчуттям. Тіло підказувало: це не просто легенда. Щось живе в цих історіях.
Врешті Елія відклала ноутбук, сіла на диван і торкнулася талії. Місце, де з’явилася форма, тепер було холодне, майже важке — знак із того самого світу, який вона бачила уві сні.
Вона зрозуміла: відповіді на питання про цирк, артистів і темне спадкоємство міста не будуть знайдені просто так. І водночас у грудях прокидалося щось нове — страх і цікавість переплелися, готуючи її до того, що наступна ніч може відкрити двері в цей світ.