Вона прокинулася в своїй кімнаті. Сон ще тремтів у пам’яті, залишаючи холод у грудях і дивну важкість у животі. Ліжко здавалося занадто великим, повітря — занадто тьмяним, а світло ранку — неприродним.
— Може, я така погана акробатка… — подумала вона, торкаючись подушки. — …що лише мертвою світить бути.
Але одночасно в серці запалав тихий захват. Атмосфера цирку, холодні й жаркі виступи, дивні артисти — усе це залишалося живим у пам’яті, непереможним. Вона відчула, як у ній прокидається бажання, якого ніколи раніше не визнавала.
Коли встала, підсвідомо провела рукою по талії. І зупинилася. Там, під шкірою, з’явилася форма — майже непомітна, але реальна. Маленький знак, маркер чогось нового. Вона вирішила відкласти його на вечір, після роботи, після душу.
Вона перевела подих і відкинула дивні думки. Робота чекала. Місто шуміло зовні, життя текло, і вона мусила йти далі. Але щось у тілі нагадувало: світ, який вона бачила у сні, не був просто вигадкою.
Елія вдяглася, взяла сумку і вийшла в світло ранку. Сон залишився позаду, але його присутність ще відчувалася у повітрі, у кожному кроці — холодна, небезпечна і водночас чарівна. Таємниця на талії була лише початком.
#2108 в Фентезі
#371 в Містика/Жахи
мандрівний цирк тіней і акробатика мрії, готичне психологічне фентезі, мрія ціною життя і вічне шоу
Відредаговано: 24.03.2026