Вона прокинулася в своїй кімнаті. Сон ще тремтів у пам’яті, залишаючи холод у грудях і дивну важкість у животі. Ліжко здавалося занадто великим, повітря — занадто тьмяним, а світло ранку — неприродним.
— Може, я така погана акробатка… — подумала вона, торкаючись пальцями подушки. — …що лише мертвою світить бути.
Але одночасно у серці запалав захват. Атмосфера цирку, холодні і жаркі виступи, дивні артисти — все це було живим, непереможним. Вона відчула, як у ній прокидається бажання, якого вона ніколи не визнавала раніше.
Коли встала, підсвідомо провела рукою по талії. І зупинилася. Там, під шкірою, з’явилася форма — майже непомітна, але реальна. Як маленький знак, маркер чогось нового. Вона відклала це на вечір, після роботи. Після душу.
Вона перевела подих і відкинула дивні думки. Робота чекала. Місто зовні шуміло, життя текло, і вона мусила йти далі. Але щось у тілі нагадувало: світ, який вона бачила у сні, не був просто вигадкою.
Елія вдяглася, взяла сумку і вийшла в світло ранку. Сон залишився позаду, але в повітрі, у кожному кроці, відчувалася його присутність — холодна, небезпечна і чарівна. І таємниця, що з’явилася на талії, була лише початком.
#1433 в Фентезі
#150 в Містика/Жахи
мандрівний цирк тіней і акробатика мрії, готичне психологічне фентезі, мрія ціною життя і вічне шоу
Відредаговано: 20.03.2026