Розділ 20. Ревнощі.

У кімнаті смачно пахло свіжою кавою і я неохоче вилізла з теплого ліжка. Сьогодні на вулиці було похмуро, і за вікном мрячив літній дощ. Мій настрій цілком відповідав погоді.

На кухні на мене чекала вже звична картина: Даррен, потягуючи каву, сидів за столом і зосереджено вивчав якісь документи.

"Доброго ранку, що читаєш?" - підійшла я до зосередженого чоловіка, злегка торкнувшись його оголеного плеча губами, і зазирнула в документ.

"Чергова геніальна ідея від графа," - холодно відповів принц, - "Кава ще гаряча," - кивнув він у бік кавомашини, не відриваючись від паперів.

Я зітхнула, розуміючи, що настрій у Рена зранку не покращав. - "Дякую," - наливаючи собі філіжанку ранкового допінгу, я сіла навпроти, - "Поговоримо?"

Даррен зітхнув і відклав документи, - "Ешлі, вчора я був злий", - сказав він суворим тоном.

"Вчора?" - я запитливо подивилася на Рена.

"Добре, я все ще злий," - виправився він.

“Я помітила, але не розумію, на що ти злишся. Марина привела своїх знайомих, я не можу їй це заборонити. Про те, що там буде Ніко, я не знала. Та й подруга не була в курсі того відео, тому й пустила його до нас у кімнату,” - я не відводила погляд від темних очей чоловіка, який дивився на мене з легким прищуром.

"Розумію, але це не пояснює, чому ти відразу не викликала таксі і не поїхала додому, як тільки він увійшов," - запитав Рен.

“Я не бігатиму від нього, не буду ховатися по кутках. Якби ми були там одні, я пішла б. У загальній компанії я вчинила так, як вважала за потрібне, не влаштовуючи публічні розбірки. Я дала йому зрозуміти своє ставлення до ситуації та що не бажаю більше з ним спілкуватися. Подзвонила тобі і все, конфлікт вичерпаний,” - я спокійно пила каву, спостерігаючи, як принц грає з телефоном, повертаючи його по столу, явно нервуючи.

"І як? Він прийняв твої аргументи та відмову?” — так само насторожено, уточнив у мене Даррен тихим тоном.

“Ні, але це не має значення. Поза очі він може мене навіть бити, головне, щоб на очі більше не траплявся,” - спокійно відповіла я.

"А якби він почекав тебе біля виходу з бару?" – не здавався принц.

“Саме для цього я і попросила, щоб ти мене забрав. Не гнівайся, Рене, все ж добре. Ти налякав його так, що він навряд чи ризикне і дихати в мій бік,” - я спробувала розрядити обстановку і посміхнулася похмурому сусідові.

“Так, але ти намагалася мене зупинити і втрутитися. Не роби так більше,” - відчитав мене Рен.

“Вигляд у тебе був такий, що навіть мені стало моторошно. Не думала, що ти зможеш утриматися, здавалося, ти готовий побити його,” - сказала я і знизала плечима, згадуючи погляд Даррена біля бару.

“Хотів, але Фредерік пояснив, які наслідки будуть у такого вчинку. У моєму світі він би вже захлинувся власною кров'ю, і ніхто б мені слова не сказав,” - він стиснув кулаки.

“У твоєму світі ти принц. Не можна пускати в хід кулаки, коли можна пояснити словами,” - спробувала я пояснити, що насильство не вихід. Не вийшло.

"Ешлі," - втомлено зітхнув Рен.

“Пропоную не розвивати цієї теми. Дякую, що забрав мене, і мені приємно, що ти за мене заступився. Але є речі, з якими я в змозі впоратися,” - підійшовши до Рена, я обняла його зі спини, - “Не гнівайся, мій хоробрий принц. Твоя принцеса не постраждала, і не варто накручувати себе.”

"Моя любителька знаходити пригоди на рівному місці," - вже м'якше сказав Даррен і відсунувся, усаджуючи мене на коліна.

"Давай краще подумаємо, чим займемося сьогодні", - прошепотіла я на вухо чоловікові, поки він погладжував мене по спині.

"У Каса Лома ми поїдемо завтра, сьогодні у мене є на тебе деякі плани," - проводячи кінчиками пальців по моєму стегну, прошепотів Даррен мені в шию, яку почав покривати поцілунками.

"Які, крім очевидних?" - ледве чутно спитала я принца.

"Фредерік знайшов одне місце, у нас є дві години, потім за нами заїдуть," - мене підхопили на руки і понесли до спальні.

"Рен," - буквально видихнула я, вже в губи чоловіка, відчуваючи, як мене накриває гарячою хвилею.

"Терпіння, моя принцеса," - посміхнувся чоловік, неквапливо позбавляючись одягу.

Як виявилося, дві години не так багато, коли тебе вирішив трохи помучити ревнивий принц. Через гру, яку затіяв Даррен, доводячи мене до точки кипіння і відступаючи, збиралися ми поспіхом.

Я досушувала волосся, коли граф уже був на під'їзді до нашого будинку, скаржачись Даррену по гучному зв'язку, що вся парковка напевно буде забита машинами.

Їхали ми недовго, близько двадцяти хвилин. Фредерік вирішив познайомити нас зі своїм хобі та відвіз до школи танців для дорослих. "Потанцюй зі мною" - така назва була у школи. Великий бальний зал знаходився в одному з передмість Торонто – Маркхемі.

Я зрозуміла, чому підступний принц змусив мене одягнути довгу сукню. Схоже, це була спланована спільна акція з окультурення Ешлі. Танцювати вальс я не вміла, про що розповідала Рену не раз. Та й по клубах ходила не часто, тому особливого досвіду в парних танцях не мала, так що перетоптуватись з ноги на ногу – ось і вся моя межа.

Це при тому, що в дитинстві мене, як і більшість дівчаток, намагалися долучити до прекрасного та віддали на уроки бальних танців. Але все закінчилося там, де й почалося. Після місяця чи двох занять самі викладачі винесли вердикт, що танцюриста з мене не буде.

Я особливо не засмутилася і замість занять для дівчаток, із задоволенням бігала вулицею зі своїми побратимами по витівках. Дуже зручно, коли серед хлопчиків ти одна дівчинка. Поки вони отримували за бите скло або галасливі ігри, лапочка Ешлі тихо тікала додому, кліпаючи очима. Закінчилися мої ігри в піратів і морський бій, коли хлопчики почали задивлятися на дівчаток, аж ніяк не з цікавістю грати в доганялки. Точніше вони почали бігати за дівчатками, але вже зовсім з іншими цілями.

Хоч я була дівчинкою, але захоплення у мене були далекі від чисто дівочих. Очевидно, так воно й пішло, бо з танцями дружби не склалося.