Мандрівна муза
Замріяна весна
Замріяна весна знов розквітає рясно,
Я знов кохання п'ю з твоїх палких очей.
Сьогодні й назавжди воно таке прекрасне,
Як солов’їний спів замріяних ночей.
Забутії слова в повітрі весняному
Злітають, наче дим із-під рожевих стріх,
Чарівні і пухкі, мов пісні колискові,
Легкий кружляють пил з замріяних доріг.
Уквітчана любов в твоїх долонях пахне,
І аромат її розвіявся в весні.
Вона до себе зве, чарівна й недосяжна,
Щоб жить і дихать мов в замріяному сні.
Долине з сивих гір весни прозора пісня,
Заграє й задзвенить за обрієм дощем.
Спішить зустріти нас цей теплий срібний вісник,
Щоб сповістить про плин весни п’янких ночей.
Замріяна весна знов в очі зазирає,
До кожного скоріш попеститись біжить.
І в ці щасливі дні, що мало їх буває,
Троянди розцвітуть в замріяній душі.
Відредаговано: 07.02.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
