Розділ 10

Варвара

Вдома було темно й тихо. Таня з Даринкою міцно спали, навіть моя нервова боротьба зі зламаним дверним замком не розбудила їх. Крадучись навшпиньках, я зачинилася у ванній кімнаті. Наспіх витерла свій нехитрий макіяж, вмилася. Переодягнулася в домашні шорти та футболку. І дивлячись в дзеркало зрозуміла, що взагалі не хочу спати. Точніше, втома була страшенна, організм молив про відпочинок, але залишатися у ліжку зі своїми думками я б не змогла. 

Тому, не довго думаючи, я дістала з настінної шафки швабру, віскозні ганчірки та мийні засоби.

Особистого психотерапевта у мене не було, тому я швидко знайшла йому дешеву заміну. Генеральне прибирання. Що може бути кращим? І у квартирі порядок наведу, і у власній голові.

Я запхнула безпровідні навушники у вуха, поставила музику на мінімум, щоб не розбудити дівчат, і взялася за справу. Підлога, яка здалася мені чистою ще зранку, раптом виявилася дратівливо брудною. Як і мої думки, що кружляли в голові, переплутані та неприємні.

Я старанно мила підлогу, а сама намагалася не думати про сьогоднішній вечір, про слова Влада, що ніяк не виходили з моєї голови. Слова, які розпеченим металом в'їлися в моє серце. Хотілося від них втекти, витерти, як ті плями на підлозі, але марно. Нічого не виходило.

“Тепер ти щаслива, Варю?”

Коли закінчила з вітальнею, взялася за кухню. Зняла тарілки, чашки зі стелажів, протираючи кожен сантиметр полиць. Щось у цьому було медитативне — дії були простими, але повторювальними, і думки починали звучати тихіше. 

Все буде добре. Він скоро поїде з міста і все стане як і раніше. Він не повинен займати мою голову. В мене є справи важливіші, ніж переживати за Влада. Ще ж треба зразкову дружину для Яна вдавати. 

— Варя, ти захворіла?  —хрипкий голос Тані змусив мене здригнутися та впустити з рук декоративну чашку на підлогу. Звук розбитого скла ехом пройшовся по кухні. — Давай, все бий, ми ж мільйонери, — жартівливо прокоментувала сестра мою незграбність.

— Як ти мене налякала, — видихнула, прислухаючись, чи не розбудила часом Даринку, але в дитячій було тихо. — Ти чому не спиш? — опустилася, щоб зібрати шматочки розбитої чашки.

— Та я міцно спала, але якась Фрекен Бок вирішила посеред ночі навести порядки у квартирі, що на неї зовсім не схоже. Варя, що сталося? 

Сестра підійшла до широкого підвіконня й, забравшись на нього з ногами, сіла у позу “лотоса”.

— Я уважно слухаю, Варя, — промовила вона з натиском, помічаючи мою заминку. — Що змусило тебе посеред ночі зайнятися прибиранням? А точніше — хто? Влад чи Ян?

— Обоє одразу, — вимучено призналася й викинула рештки зламаної кераміки у сміттєве відро.

— Тобто? Ти там двох колишніх вирішила сьогодні замучити чи що? — Таня усміхнулася, не приховуючи сарказму.

— Вони мене. Обоє. Я пішла з Яном в ресторан, а там Влад з батьками, прям за декілька столиків сидів. Представляєш?

Таня тихо присвиснула й на всі очі витріщилася на мене.

— Тільки ти вмієш зібрати своїх колишніх в одному місці і їх батьків…

— Це несмішно. Були тільки батьки Влада.

— Я і не сміюся, — запевнила Таня серйозно, але все ж не стримала смішка. — Все, вибач, це дійсно було зайвим, — вона примирливо витягнула руки. 

— Влад мене ненавидить, — я сіла за стіл й втомлено опустила обличчя на долоні. 

— Я його чудово розумію, — Таня зістрибнула з підвіконня й зайняла місце поруч зі мною. — Стільки років з тобою живу і симпатія чи любов — це останнє, що можна до тебе відчувати, — уїдливо підмітила сестра, не приховуючи саркастичної усмішки.

— Але ти коза, Таню, — беззлобно відповіла.

— Я хоч і коза, але трохи мізків маю, на відміну від тебе. Сістер, чому ти не поговориш з Владом? Стільки років пройшло… Він погляне на тебе з іншої сторони, та й про Даринку він має знати. Це все-таки не бездомне цуценя, а його донька, його кров…

— В тому то і справа. Що вже дуже багато часу пройшло. Пізно що-небудь пояснювати. Менше знає — міцніше спить. Чи як ти то являєш? “Владе, в тебе є донька, а не говорила тобі, бо твоя мамця погрожувала нацькувати соціальну службу на мою сім'ю. Потім я вийшла заміж за Фролова, твого університетського ворога, але не від великого кохання, а, бо так теж треба було…”. Так ти то все бачиш, Таню?

— От знаєш, чому я ненавиджу турецькі або бразильські серіали? — сестра проігнорувала моє запитання. 

— Ну і чому ж? — я хмикнула.

— Тому, що там завжди є хтось дуже тупий. Або жінка, або чоловік, який навіть в силу свого віку, не може відкрити рота, щоб сказати щось дуже важливе. Признатися про дитину, почуття і т.д, і т.п. І весь сюжет тягнеться тільки на безглуздому мовчанні героїв. Одним словом — ідіоти, — протягнула вона важко. — І ти теж не дуже розумно вчиняєш зараз, вибач за правду.

— В турецьких серіалах все закінчується хепі-ендом, Таню. А в житті після подібного признання часто йдуть судові позови, сімейні розборки та зруйноване життя, а то і декілька.

На кухні повисло мовчання. Сестра обдумувала мої слова, а я — що робити далі.

— Ян балотується в мери й поставив мені умову, щоб я продовжувала грати роль його дружини, для його політичної репутації, — промовила декілька хвилин по тому.

— Що-о-о-о? — Таня не втримала викрику, але одразу ж прикрила рот долонею, запізніло одумавшись. —Ти серйозно? 

— Звісно, що серйозно.

— І ти погодилася? Ян же справжній мудак. 

— Він пригрозив, що розповість все Владу. Про Даринку.

— І що? — сестра понизала плечима. — Нехай розповідає. Що тут страшного?

— Ян розповість так, як йому вигідно. А ще зробить все, щоб забрати в мене Даринку. А ти знаєш, що заради принципу він і не на таке здатний.

— Я ж кажу, що мудак, — Таня зітхнула з розумінням. — Я взагалі не розумію, для чого ти вийшла за нього заміж…

— … щоб тебе забрати з інтернату, чи вже забула?