Розділ 10.1.

Варвара

Вдома було темно й тихо. Таня з Даринкою міцно спали, навіть моя нервова боротьба зі зламаним дверним замком не розбудила їх. Крадучись навшпиньках, я зачинилася у ванній кімнаті. Наспіх витерла свій нехитрий макіяж, вмилася. Переодягнулася в домашні шорти та футболку. І дивлячись в дзеркало зрозуміла, що взагалі не хочу спати. Точніше, втома була страшенна, організм молив про відпочинок, але залишатися у ліжку зі своїми думками я б не змогла. 

Тому, не довго думаючи, я дістала з настінної шафки швабру, віскозні ганчірки та мийні засоби.

Особистого психотерапевта у мене не було, тому я швидко знайшла йому дешеву заміну. Генеральне прибирання. Що може бути кращим? І у квартирі порядок наведу, і у власній голові.

Я запхнула безпровідні навушники у вуха, поставила музику на мінімум, щоб не розбудити дівчат, і взялася за справу. Підлога, яка здалася мені чистою ще зранку, раптом виявилася дратівливо брудною. Як і мої думки, що кружляли в голові, переплутані та неприємні.

Я старанно мила підлогу, а сама намагалася не думати про сьогоднішній вечір, про слова Влада, що ніяк не виходили з моєї голови. Слова, які розпеченим металом в'їлися в моє серце. Хотілося від них втекти, витерти, як ті плями на підлозі, але марно. Нічого не виходило.

“Тепер ти щаслива, Варю?”

Коли закінчила з вітальнею, взялася за кухню. Зняла тарілки, чашки зі стелажів, протираючи кожен сантиметр полиць. Щось у цьому було медитативне — дії були простими, але повторювальними, і думки починали звучати тихіше. 

Все буде добре. Він скоро поїде з міста і все стане як і раніше. Він не повинен займати мою голову. В мене є справи важливіші, ніж переживати за Влада. Ще ж треба зразкову дружину для Яна вдавати. 

— Варя, ти захворіла?  —хрипкий голос Тані змусив мене здригнутися та впустити з рук декоративну чашку на підлогу. Звук розбитого скла ехом пройшовся по кухні. — Давай, все бий, ми ж мільйонери, — жартівливо прокоментувала сестра мою незграбність.

— Як ти мене налякала, — видихнула, прислухаючись, чи не розбудила часом Даринку, але в дитячій було тихо. — Ти чому не спиш? — опустилася, щоб зібрати шматочки розбитої чашки.

— Та я міцно спала, але якась Фрекен Бок вирішила посеред ночі навести порядки у квартирі, що на неї зовсім не схоже. Варя, що сталося? 

Сестра підійшла до широкого підвіконня й, забравшись на нього з ногами, сіла у позу “лотоса”.

— Я уважно слухаю, Варя, — промовила вона з натиском, помічаючи мою заминку. — Що змусило тебе посеред ночі зайнятися прибиранням? А точніше — хто? Влад чи Ян?

— Обоє одразу, — вимучено призналася й викинула рештки зламаної кераміки у сміттєве відро.

— Тобто? Ти там двох колишніх вирішила сьогодні замучити чи що? — Таня усміхнулася, не приховуючи сарказму.

— Вони мене. Обоє. Я пішла з Яном в ресторан, а там Влад з батьками, прям за декілька столиків сидів. Представляєш?