Розділ 6.1.

Варвара

І навіщо він тільки приїхав у наше місто?

Потерла долонями заспане обличчя, проганяючи залишки сну. Не встигла прокинутися як одразу про Влада подумала.

Чому приїхав? Ідіотське запитання.

В нього залишилися тут батьки, друзі, можливо, і інші справи, про які я давно не в курсі.  Он Люда-Міла чого тільки вартує. Колишній часу не втрачає, ходить на побачення з відомими красунями. Він скоріш за все і не перший раз приїжджає, тільки вчора нам ощасливилося зустрітися. Все-таки, коли менше знаєш - міцніше спиш. От не знала нічого про свого колишнього, і сон йшов нормально, бо сьогоднішня ніч видалася мені суцільною мукою. Я крутилася з боку на бік, згадувала Влада і ніяк не могла прогнати його з моєї голови. 

— Проспали! — мій погляд зачепився за настінний годинник. — Дідько, з тим Владом разом! Все через нього.

Я підірвалася на ноги, швидко натягнула через голову ситцеву сукню й побігла на кухню. Дістала з морозильної камери заморожені сирники й заставила ними сковорідку. Сьогодні сніданок без вибору. Їмо, що я даю, бо не встигнемо.

Забігла у кімнату до дівчат. Першою почала будити Даринку. Погладила її й м'яко поцілувала.

— Прокидайся, сонька, в садочок запізнишся. Вже ранок.

— Нехай ранок буде пізніше. Я не виспалася, — доня накрилася ковдрою з головою.

Не ти одна, маленька. Не ти одна не виспалася. Але треба вставати.

— Даринка, сонце вже встало і тобі пора. Швиденько, — я ривком стягнула з неї м'яке укриття.

— Сонце ще спить, — пробубніла з сусіднього ліжка Таня. — Це ти всіх будиш.

— Ой, хтось зараз договориться, — я полоскотала їй п'ятку, намагаючись розбудити сестру. — Ти ж на пари запізнишся. Підйом. Скоро екзамени. Не можна пропускати навчання.

— І нащо я тобі розповіла? — Таня підійнялася на ліжку, намагаючись сфокусувати погляд. — Я так хочу спати… Ще б годинку… Ну, сістер, змилуйся…

— Не сьогодні, — категорично відмовила. — Давай-давай, приходь до себе і збирайся в університет.

— Дарина-а-а, — співаючи, протягнула Таня. — Прокидайся, бо твоя мама не піддається на прохання. Їй нікого не шкода. Всім відправить з дому.

— Не плети дурниць, — ображено хмикнула. — Я про вас турбуюся. 

Таня опустила стопи на підлогу, навпомацки взувшись у домашні капці.

— В тебе щось там горить, турботлива ти наша, — сестра кивнула в сторону кухні, і я переляканою пташкою побігла туди.

Сирники. Чорт. Всі вісім сирних кружечків перетворилися на спалені до чорноти купки.