Розділ 5.1.

Варвара

— Варя, це був Влад? — сестра зацікавленою вороною вискочила з кухні. — Чи мені здалося?

Я кинула на неї гнівний погляд. Ще не вистачало, щоб Даринка почула про появу її татуся.

— Здалося, Таню, — очима показала, щоб та мовчала.

— Зро-зу-мі-ло-о, — протягнула вона. — А я вже думала, що глюки почалися. А це все ж дійсно голос твого колишнього…

— Таню!

— Все. Мовчу-мовчу, — сестра підійняла примирливо руки.

Донька не дуже прислухалася до нашої розмови. Вона підійняла Каштанчика з підлоги й, мило бесідуючи з пуделем, закрокувала до своєї кімнати.

— А тепер признавайся, — з вимогою промовила Таня. — Що тут забув Влад? Ти розповіла йому про доньку?

— Що? Ні, звісно, — відмахнулася нервово. 

— А що тоді? За тобою скучив?

— Таню, не плети дурниць. Ніхто ні за ким не скучив… Просто випадково зустрілися. В ресторані.…

— В ресторані? Ти ж на роботі була.

— Була. Але чорт смикнув мене сховатися від дощу в цьому дорогому ресторані, що недавно відкрили.

— О-о-о, я тепер я хочу знати всі подробиці, — Таня потягнула мене на кухню.

Поставила переді мною м'ясо-гриль під пікантним соусом та свіжоспечені булочки з кунжутом. Сестра навчається на спеціальності “Харчові технології” і всі її кулінарні експерименти першими випробовуємо ми з донькою.

— М-м, я смачно, — Таня з апетитом накинулася на вечерю. — Все ж… талант є талант. Так готувати не кожен вміє, — скромно додала, швидко пережовуючи м'ясо.

—А в мене щось апетит зовсім пропав, — спробувавши шматочок, я відставила тарілку з ароматною стравою трохи далі. 

На душі було тужливо, погано. Спогади гірським водоспадом накрили мене. І чому саме зараз він повернувся? Ще й  не сам. Швидко знайшов з ким розважитися у рідному містечку. Перед очима я бачила лише Влада і Мілу-Люду, що шкірилася до нього своїми ідеальними зубами. Тільки тоді, коли сни з його участю, перестали мені снитися. 

І це ж треба. Знову з'явився як чорт з табакерки.

— Щоб не страждати від відсутності апетиту й… дечого іншого, — Таня красномовно замовкла. Вона набила рот й ледве говорила.  — Ти повинна сказати Владу правду, — повчально протягнула молодша сестра, нарешті ковтнувши їжу. — Він має знати, що в нього росте донька. Відомий плавець, грошей кури не клюють, він і нам допоможе…

Я зітхнула. Стара рана закровила з новими силами, сльози мимоволі набігли на очі.

— Можливо, Влад добився таких висот у спортивній кар'єрі, тому що я сім років тому приховала свою вагітність?

— Варя, ти ж не ворожка, щоб гадати. Було б не було, — Таня вщипнула шматочок булочки й закинула до рота. — Прийди до нього, поговори нормально. Не чужі ж люди…

— І я ти собі це представляєш? — хмикнула я сумно. — Я кинула його, призналася, що зрадила, — зобразила пальцями жест лапки. — Наговорила гидоти, обізвала його практично жебраком. А тепер, побачивши, як він змінився, з'явитися і заявити, що в нього росте донька? Танька, ти смішна така. Та він пошле мене з порога, як тільки я рота відкрию. Навіщо мені ганьбитися? Нехай живе спокійно. У нього все добре. Я рада за нього, чесно. Але про Даринку говорити нічого не буду. Це зайве, — відрізала, бажаючи завершити цю розмову.

— Як шляхетно, Варя, —Таня цокнула і закотила очі. — Як шляхетно, Варя, залишити власну доньку нормального батька. Ще й дуже і дуже небідного.

— Тань, просто не лізь, добре? Тобі тільки дев'ятнадцять років, ти ще життя не бачила, щоб мене вчити.

— Ой, та куди ж мені до такої досвідченої жінки, як ти,  — сестра не приховувала іронію. 

Вже без попереднього апетиту вона доїла вечерю й закинула брудний посуд в раковину.

— Потім помию, — гиркнула й вийшла з кухні.

Прекрасно. Тільки через Влада ми не сварилися. Я опустила обличчя на долоні, давлячись слізьми. Настрій був зіпсований капітально. І все через нього.