Глава 9.

- Діна, ми Вас запрошуємо в японський філіал до закінчення офіційної програми стажування. Харуко Вас рекомендує і останній проект з Вашою участю був виконаний без затримок і дуже якісно. Ми задоволені Вашою роботою і прогресом, - заявив мені директор на щотижневій зустрічі. 

Я була і щаслива, і нещасна…

Адже це означає, що наші стосунки з Райаном закінчиться завчасно… 

Я взяла себе в руки, хоча на душі кішки шкребли, і професійним тоном запитала: 

- У мене вдома шестирічний син, тому швидко переїхати я не зможу, треба буде зайнятися офіційним переводом в іншу школу, віза. Але все можна вирішити. Головне, розуміння коли я повинна приступити до роботи і ще хотілося б побачити Джоб оффер (умови роботи). Вибачте за зайву прямоту, але це масштабні зміни життя моєї сім'ї, тому я повинна оцінити всі ризики. 

- Мені імпонує Ваша відвертість. В японський філіал ми розраховували Вас перевести в найближчі тижні, але Вам таке не підходить. Давайте так, через три тижні ми Вам видаємо офіційний Джоб оффер в Київский офіс, а згодом переведемо в Токіо. 

Виходить покину Англію на один тиждень раніше. 

- Дякую! Це дуже приваблива для мене пропозиція і я із задоволенням її приймаю. 

- Ок, тоді з понеділка вже без наставництва Харуко даємо Вам, Діна, повноцінний проект. 

- Дякую, - ми потиснули руки і задоволені один одним і результатом зустрічі вийшли з переговорної. 

Значить у нас залишилося всього три тижні з Райаном. 

- Привіт, - він забрав мене біля входу в офіс і ми поїхали вечеряти.

Для мене це вже стало майже звичкою ... Як тепер від всього цього відвикати ... 

- Діна, щось трапилося на роботі? - співчутливо запитав чоловік, побачивши мій сумний настрій. 

- Ні. Навпаки. Я затверджена на постійну основу і тепер буду повноцінно лідирувати проект. 

Він взяв мене за руку і злегка стиснув, не відриваючись від дороги. 

- Мила, що у тебе сталося? 

- Ну буває таке у жінок, зміна настрою, меланхолія. Не можу ж я бути завжди розсудливою і не влаштувати тобі жодного разу виносу мозку? - пожартувала я. 

- Я чекаю цього вже два місяці. Але ти все тягнеш і тягнеш. Грішним ділом подумав, що цей скілл у тебе зовсім відсутній, - почав іронізувати Райан. - Однак Дін, ну що це за істерика така? А де розкидання речей, крик і сльози? Зовсім не істерична жінка мені попалася. Все таки я влучив в своїх висновках, не розвинений у тебе цей скілл, - посміхнувся мені чоловік і підморгнув одним оком. 

Який же він красивий і харизматичний! 

Чарівність і чоловічий шарм, інтелігентність і в той же час відчайдушність - все це притаманне цій надзвичайній людині. 

Я так сильно закохалася в цей погляд, прямий і пронизливий, в цю усмішку, щиру і злегка нахабну, в ці руки, які оберігають мене ночами і доводять до висот екстазу ... 

Я його кохала, хоча і нічого про нього не знала ... 

Ми багато говорили, але абстрактно чи на конкретні теми, не зачіпаючи особисте життя один одного. 

Покохала незнайомця ... 

- Давай сьогодні побудемо вдома, - попросила я. 

- Звичайно, - він різко розвернув машину і повіз мене в готель.

А я навіть не знаю, де його будинок ... 

Чесно не цікавило це питання, мені було добре поруч з ним де завгодно, і якщо це мій готельний номер, то нехай так і буде. 

- Діна, ну що сталося? Ти сьогодні така тиха, - ми лежали і обіймалися після гарячих і пристрасних миттєвостей. 

Божевільне бажання і дика пристрасть трохи вляглася, зайнявши місце ніжності, еротиці та сексуальності. 

Ми любили один одного повільно, чуттєво і з насолодою ... Іноді навіть грубувато, але кайфували при цьому. 

- Все добре, Райан. 

- Ні, не добре. Я ж бачу, тебе щось турбує. 

Я промовчала. Не знаю чи правильно торкатися теми про майбутнє, адже ми обидва розуміли умови наших відносин - тимчасовий роман терміном на три місяці. 

І якби він хотів більшого, то впустив би мене в своє життя, поговорив би про майбутнє. Райан не боязкий хлопчик, а діловий і прямолінійний чоловік. 

Просто це виявилося важче прийняти, ніж я думала ... 

- Просто скучила за сином. І мамою. Нічого такого, чесне слово. 

Подивилася на нього і міцно обняла, стараючись запам’ятати ці безцінні для мене моменти.