Глава 4.

- Діна, це гріх так різко переривати наше знайомство - цілком самовдоволено сказав чоловік. 

Я і не помітила, що ми розмовляли англійською, якось так це органічно вийшло. 

Посміхнувшись, простягнула руку Райану і відповіла: 

- Я згодна. 

- Які у тебе зараз плани? - було видно, що це людина справи, ніяких дифірамбів і компліментів, відразу питання по суті. 

- Зараз чек-ін в готелі і в принципі більше нічого особливого. А ти надовго в Лондон? - я і сама не знала чи хочу я продовжувати наші дивні і непристойні до жаху відносини. Але мною рухало безумство і божевілля. Розум намагався докричатися, але його заглушали сильні удари серця. 

- Я тут живу, - просто відповів він. - Який готель ти забронювала? 

- Хілтон. 

- Давай заберемо багаж і я тебе підвезу, моя машина стоїть на парковці аеропорту. 

- Добре. 

Мені було дивно, що ми так буденно ведемо діалог, ніби зустрілися старі знайомі. 

Але незручності або невпевненості не було, поруч з Райаном було дуже хвилююче і в той же час затишно. Такий несумісний тандем емоцій грав в мені, підігріваючи інтерес до загадкового іноземця. 

Тим часом ми забрали наш багаж і попрямували в сторону виходу. 

- Стривай тут з нашою купою валіз, а я під'їду до входу, щоб не тягнути їх всі, - він подивився на свою невелику і на дві величезні мої валізи. Ну так, я на 3 місяці збиралася, тому і така кількість одягу. 

Через дві хвилини під'їхала Тойота RAV4 білого кольору, блискуча і нова, таке враження, що тільки з салону.

Райан вийшов з водійського місця, поклав багаж і відкрив мені дверку на переднє сидіння, поряд з ним. 

- Дякую, - я сіла і здивувалася сама собі, як так, що я завжди обережна і раціональна, вірю першому зустрічному чоловікові?… Що зі мною взагалі відбувається? 

- Діна, скільки тобі років? - чоловік сів поруч, завів мотор і ми поїхали по міському шосе. 

- 24. А тобі? 

- 34 - я дивилася на його руки, які міцно тримали кермо, великі і сильні. На його профіль - такий незвичайний і красивий. Між нами 10 років різниці, не мало, але мені чомусь все одно. 

- А яка у тебе національність? - задали мені наступне питання.

- Це важливо? Вгадай! - жартівливо промовила я. 

- Однозначно європейка, хоча руда, але не шотландка і не ірландка. Тебе видає вимова англійської, швидше за все ти зі слов'янських народів, сербка? 

- Правильно, я - слов'янка, але не сербка. Я з України. Що ти знаєш про мою країну? - мені було дуже цікаво дізнатися. 

- Зовсім мало. Тільки те, що було в аналітичному звіті. Ми плануємо входити на ринок України. Це країна з високою корупцією, досить бідна, і з низьким соціальним статусом громадян. Але сам народ працьовитий, готовий платити за якість і технології. 

Не дуже приємно чути про свою країну таку інформацію з аналітичного звіту, але що є, то є. 

- Ти кореєць? - в свою чергу задала питання я, проігнорувавши неупереджену характеристику своєї Батьківщини. 

- За національністю я - англієць, але батьки в мене корейці. Не часто зустрінеш європейця, який розбирається в особливості азіатських народів. Нас часто плутають з китайцями і навіть японцями, хоча, на мій погляд, ми абсолютно різні. 

- Я дивилася ваші серіали – дорами, - посміхнулася чоловікові. 

- Аааааа, тоді зрозуміло. Ох вже ці дівчата з їх улюбленими кумирами і айдолами, - він явно глузував з мого зізнання. 

Ну і що? Мільйони дівчат і жінок по всьому світу сходять з розуму від BTS і нічого такого в цьому я не бачу. І хоча сама я спокійно ставлюся до творчості k-pop, але вважаю, що принижувати фанатів ніхто не має право. 

- Ти, значить, бізнесмен? - вирішила я змінити тему. 

- Так. Керую компанією. - Райан мою стратегію по зміні темі вичислив, але по-доброму промовчав.- А тебе яким вітром до нас занесло? Працювати? Або може відпочивати? 

- На стажування. Я звичайний службовець в IT-компанії.

- Ти надовго? - ми зупинилися перед світлофором і він пильно подивився на мене. 

- На три місяці, - я не могла відвезти від нього погляду, він якийсь маг чи що? Звідки така влада наді мною? 

Нам почали сигналити і Райан відвернувся, зосередившись на дорозі. 

- Діна, у тебе є чоловік або хлопець? - запитав він і було видно, що йому це питання дуже важливе. Він весь напружився в очікуванні відповіді. 

- Ні. А у тебе? - в свою чергу занервувала я. 

У літаку я навіть і на секундочку не подумала про те, що чоловік може бути одруженим ... Який жах!.. Але зараз мені надзвичайно важливо було отримати відповідь. 

Якщо він одружений або з кимось має відносини, то на цьому наше знайомство закінчиться. 

- Ні, Діна, не одружений і самотній. 

Я видихнула від полегшення, Слава Богу !!!