План

Чоловік був на роботі, а Жоржик і Панті вже кілька годин сиділи на парапеті нової багатоповерхівки, звісивши ноги.
- Я змерзла, - жалібно протягнула дівчинка. - І їсти хочу... Може в якомусь кафе пошукаємо?
- А ця? - хлопчик удав, що не почув й тицьнув пальцем у привабливу шатенку.
- На відьму схожа.
- Ця? - блондинка виходила, з щойно припаркованого, авто.
- Поглянь, який у неї ніс! Парасольку можна вішати.
- Ну, ходімо погріємось. Я більше не можу, - похнюпилась Панті.
- Добре, - зжалився Жоржик.
В кондитерській, що відшукалась поряд, ситуація не покращилась.
Наминаючи поцуплений круасан Панті раз за разом заперечливо хитала головою.
- Затовста.
- Захуда.
- Стара.
- Дитина зовсім.
- Зависока.
- Занизька.
- Ця схожа на ляльок, що припадають пилом у шафі. Навіщо Матвій їх купує? Катруся ж їх не любить.
Жоржик втер піт із лоба.
- Дивись! А ця руденька? У них у вітальні килим зелений, гарно пасуватиме!
- Ти що дівчину під килим обираєш? - вона покрутила пальцем біля скроні.
- Тю-тю?
- Та тобі ніхто не подобається! - зашипів, не витримавши.
- Чому ніхто? Олеся моя подобається, - дівча спокійно пережовувало свіжу випічку й загинало пальці.
- Красуня, розумна, чуйна, весела, дбайлива. А ще знав би ти тільки, які кекси вона випікає, мммм, смакота! - цмокнула так, що крихти посипались, якомусь чоловіку на лисину.
Рішення в голові Жоржика виникло миттєво, залишилось переконати подружку.
- То де ж твоя Міс Всесвіт?
- Як де? Як завжди - на роботі. А що?
- Слухай мій план! - зашепотів Жоржик.
- Та ти збожеволів! - сплеснула в долоні, ледь не впустивши смаколик.