Матвій

З самого ранку все йшло шкереберть. Будильник не продзвенів. Катрусина няня спізнилась на пів години. Кавоварка увімкнулась лише з третього разу й приготувала помиї, які я вилив на нову сорочку, добряче обпікшись.

- А це навіщо? - Жоржик звів брови до купи.
- Цей колір йому не личить, - експертно заявила Панті, схрестивши рученята на грудях.
- Ох, ці жінки... - закотив очі ангелик.
- Ти краще до авто подивись, - суворо наказує дівча. - Бо немає кращого місця для знайомства, ніж громадський транспорт.
- Серйозно? - хлопчик поглянув з недовірою.
- Угу.

Малий, оглядаючи сріблястий позашляховик, почухав потилицю.
- Сподіваюсь ми його не вб'ємо, - заліз під капот з викруткою.
- Ну, що? Матвій уже йде, - нетерпляче зашепотіла Панті.
- Тепер доведеться в шапці до наступного Різдва ходити!- він поплескав по кучерявому волоссю, що димілось.

Авто не заводилось. Від слова зовсім. Дорога автівка, придбана лише кілька місяців тому, стояла металевою грудою, не подаючи ознак життя.
- Ну, і як таке можливо? - поглядаючи на годинник, оцінюю час на дорогу.
- Зустріч на десяту, якщо без пригод, маю встигнути.
- Таксі, слухаю, - приємний жіночий голос відізвався, майже одразу.
- Доброго ранку. Селище Гребінне, вулиця Сонячна, 20, авто якнайшвидше.
- Буде за сорок хвилин.
- Сорок?! Мені терміново потрібно! Я спізнююсь! - не витримав.
- На жаль вільних авто немає, свято ж. То будете чекати?
- Буду, - що залишалось робити, не пішки ж йти.

“ Цілий день дзень-дзелень
Дзвоники дзвенять.
Ялинкові ліхтарі
Казково мерехтять. Хей!
Цілий день дзень-дзелень
Ділі-дон-дін-дін.
Зірка сяє і лунає
Цей різдвяний дзвін.”

- Вимкніть, будь ласка, музику, - сердито зиркаю на водія, що запізнився й приїхав лише через годину.
- Та це ж це ваш телефон, - таксист здивовано подивився у дзеркало. - До речі, гарна мелодія! Аж настрій підіймає.
- Мабуть.
І як тільки Катруся мелодію змінила?

- Твоїх рук справа? - Жоржик зиркнув на Панті, що підтанцьовувала.
- А що ? Олеся завжди на Різдво її мугикає.

- Матвію Олександровичу, де ви? Всі чекають лише вас, - шепотіла схвильована помічниця.
- Скоро буду, - ледь стримуючись, гаркнув в трубку. Зустріч, а заодно і контракт з іноземними партнерами, який ми всією командою готували пів року, повисли на волосині.
Добре хоч тур замовив ще учора. Залишилась іграшка тільки.
- Кур'єром чи встигнете забрати? - уточнив менеджер іграшкового магазину.
- Заберу сьогодні.
- Тут затор на кілька годин, краще вам у метро спуститись, - обернувшись, таксист посміхнувся. - Щасливого Різдва!
- Еге ж, щасливого, - розрахувавшись, сердитий попрямував до підземки.

- Якщо він так поспішатиме, то точно ні з ким не познайомиться. Диви, суне як криголам! - тупнула ніжкою Панті.
- То може не варто було йому будильник псувати?
- Ага, а чи багато ти дівчат на вулиці о шостій ранку бачив? Отож, зараз куди більший вибір.
Жоржик лише важко зітхнув.

На платформі на диво було не багатолюдно.
- Панті, поглянь, яка красуня! - хлопченя зробило сальто в повітрі.
- Ну-у-у, нічого така, - визнала подруга.
- Саме те що потрібно!
За кілька кроків від Матвія стояла приваблива блондинка у короткому яскравому пуховичку.
Не довго думаючи, ангелик підлетів до неї й з усього розмаху ляпнув по м'якому місцю.
- Стій! - встигла пискнути Панті, але було запізно.
Дівчина обернулась, спочатку нерозуміюче покліпала накладними віями, а потім істерично пропищала, тицяючи пальцем в Матвія:
- Котику! Цей козел мене лапав!
“Котик” - здоровенний чолов'яга, двох метрів зросту, повільно піднявся з лавки.
Жоржик заплющив очі.
- Цей?- прогудів, не гірше паротяга, тицяючи пальцем-сарделькою. Дівчина закивала, підвиваючи.
- Вріж йому, вріж!
Матвій позадкував, згадуючи чи не перейшов чорному коту вчора випадково дорогу.
- Ну, ти й телепень! - вигукнула Панті, відвішуючи товаришу ляща.
Винуваті янголята, шморгаючи носами, спостерігали як Матвій серветкою витирав розбиту губу, а величезний синець розтікався під його червоним оком.