Розділ 15

ПОЛІНА

– Можете вставати, – лікарка прибирає датчик і простягає серветку.

Не перериваючи свого пильного погляду з її обличчя, витираю залишки гелю зі свого тіла і приводжу до ладу одяг. Розгублено озираючись на всі боки, шукаю підходяще місце ближче до лікаря, де можна присісти й уважно вислухати вичерпну інформацію про своє здоров'я.

– Скажіть, лікарю, що зі мною?

Від хвилювання почуваюся абсолютно спустошеною. У голові повний сумбур, думки чіпляються одна за одну, не дозволяючи мені організувати їх у потрібному порядку.

Лікар продовжує записувати мої дані в медичну картку. Нарешті, вона відривається від паперів і піднімає на мене очі.

– Вам потрібно стати на облік, у зв'язку з вагітністю, – звучить її суворий вирок. – Ви навіщо себе так вимотали? У вас справжнісіньке виснаження. Відновлювати треба організм. Вам потрібно перебувати під постійним медичним наглядом.

Моя дитина. Повірити не можу, всередині мене жевріє нове життя. Як же все це дивно й несподівано. Повірити не можу. Тру віскі, щоб поліпшити кровообіг мозку і змусити його краще тямити.

– А це точно? Помилки немає? – я починаю сумніватися в словах лікаря. Адже це ніяк не повинно було статися. Ми з Феліксом були обережні. Планували мати дітей тільки після офіційного оформлення наших стосунків.

– Точніше не буває. Нагадайте, коли у вас були останні місячні. І ще мені потрібно знати звичну тривалість вашого циклу.  Тоді зможу скажу, коли вам народжувати. Подивіться, сумнівів немає, – лікар виймає з принтера чорно–білий роздрукований знімок і простягає мені.

Я дивлюся в нього і розумію, що весь світ катастрофічно зменшився до розмірів цього маленького зображення на знімку.

Нічого не існує, окрім мініатюрних обрисів майбутнього малятка.

– Так, ви знаєте, здається, у мене затримка, – я напружуюся, щоб пригадати строки своїх місячних і, поміркувавши, вкриваюся холодним потом від прийняття очевидного. Покопавшись у пам'яті, я називаю дату, необхідну лікарю для розрахунку моїх майбутніх пологів.

– Що і слід було очікувати. Так ось, гемоглобін низький, формула крові порушена. А вам же потрібно виносити здорову дитину, – вона з докором дивиться на мене. Жінка бере до рук календарик і відраховує місяці та дні, які мені доведеться перебувати в стані вагітності, поки не з'явиться на світ моє рідне диво. 

Судорожно ковтаю, продовжую стискати в руці фото моєї майбутньої дитини.

Значить, дитина. Аналізи погані. Боюся пропустити не те що найменше слово лікаря, а навіть будь-яку зміну інтонації в її голосі. Мій погляд прикутий до її губ.

– Сподіваюся, вагітність бажана?

– Просто це так раптово, як сніг на голову. Ми убезпечувалися і не планували поки що.

– Буває й таке. Повірте мені, в моїй практиці стільки було подібних випадків. Знаєте, люба, що статися має, то й станеться. 

– Я так одразу не можу усвідомити те, що відбувається, – у цілковитій розгубленості не одразу розумію, про що запитує мене лікар.

 – Нічого. Прийдете додому, порадуєте татуся, – жінка будь-яким способом хоче мене налаштувати на позитив. – Звичайно, за вами залишається право вибору. Але, попереджаю, аборт у першу вагітність може загрожувати жінці серйозними наслідками, аж до безпліддя, – мій збентежений, переляканий вигляд спонукає її застерегти мене від необдуманого вчинку зробити аборт.

– Я не уявляю, як можна зважитися на таке. Тільки ця звістка зовсім недоречна, у мене стільки проблем.

 Як ставитися до того, що в мені тепер росте наша з Феліксом дитина? А він навіть не знає про це. Його немає поруч зі мною. Одне я знаю точно – не зможу вбити малюка. Нашого з Феліксом малюка. Про це навіть і мови бути не може.

– Ось що, Поліно, – вона доторкається до моєї руки для надання своїм словам переконливості. – Вам необхідно взяти себе в руки і поберегти себе заради малюка. Якщо ви, звісно, хочете його виносити. Я зрозуміла, що у вас щось сталося, бачу, як ви засмучені, але тепер вам є заради кого набратися сил і йти далі. Чи ви сповнені думок? Робити чи не робити аборт? Якщо зважитеся, будете шкодувати потім і виправити це буде неможливо. І, будь ласка, харчуйтеся і відпочивайте – не можна так над собою знущатися. У вас уже вага менша за норму. А це може спровокувати серйозні хвороби.

– Я постараюся, – відповідаю я, насправді відчуваючи певний страх. 

Що я накоїла? У пам'яті спливає, як я блукала квартирою, ледве волочучи ноги, не в силах крихту донести до рота. Якби не вчасне втручання Олі, я б довела себе до крайності. Як же це вплине на розвиток дитини? Бідний, невинний мій малюк, ще не народився, а вже страждає через мене.

– Тоді треба себе берегти, від вас залежить здоров'я і ваше, і вашої дитини. З такою вагою і станом організму є ризик не виносити. Будемо намагатися зберегти дитинку разом? Ми допоможемо. Дамо рекомендації.

Я розумію, що поводилася неправильно, але якщо мені погано, то що я можу зробити?

Я так втомилася себе вмовляти, що все буде добре... Не буде. Без нього нічого вже ніколи не буде.