Розділ 9

ПОЛІНА

Тисну на дверний дзвінок своєї квартири, що є сили. Задихаюся. Все ще не в змозі відновити дихання. Навіть сил немає ключі діставати з сумки.

Так боялася зустріти когось зі знайомих або сусідів дорогою, після відвідування салону краси, що бігла до самих дверей квартири, під страхом бути впізнаною. 

Оля сьогодні виручає мене. Як завжди, звернутися по допомогу, окрім як до неї, більше ні до кого. Оля відгукнулася на моє прохання подбати про Настусю, побути з нею ввечері в нас удома.

На мене чекає відвідування ресторану в компанії свого начальника і його ділових партнерів. Виглядати треба відповідним чином.

Натяк Ігоря Валерійовича з приводу мого зовнішнього вигляду я сприйняла буквально і записалася в найближчий салон краси, щоб виправити недоліки. Нехай бачить, що я зробила саме так, як він хоче. Щоб навіть і в думках у цього слимака не виникала ідея позбутися такого старанного працівника.

– Нарешті! – я вриваюся в відчинені двері і прямую до ванної кімнати.

– Поліно, у чому справа? – Оля збентежена моєю збудораженою поведінкою. Вона зачиняє вхідні двері і слідує за мною по п'ятах. 

– Полюбуйся, на кого я схожа! Поки не встигла вмитися, – я вмикаю все можливе освітлення у ванній і дивлюся в дзеркало, уважно оцінюючи своє відображення у всіх ракурсах.

Дивлюся і не вірю своїм очам, як можна було мене так спотворити.

– Ну, достеменна Марфуша! – Оля не стримується і відверто сміється, розглядаючи мій салонний макіяж. – Що ти зробила із собою, подруго? Де це так тебе?

– Де, де, в салоні краси, за два квартали від дому. Це я ще не піддалася на вмовляння виголити мені брови. Уявляєш, яка дурепа. Чого я поперлася туди? – мені самій важко повірити, що таке можливо – сісти в крісло візажиста нормальною людиною, а піднятися з нього опудалом.

– Справді, навіщо ти це зробила? Ти що, знаєш цього майстра, не вперше обслуговуєшся в нього? – Оля намагається розібратися в причинах казусу, що стався.

– Смієшся? Яке обслуговуєшся? Я взагалі вперше була там. Та не тільки там. Це мій перший і, як мені здається, останній візит до такого закладу, – надавши Олі можливість помилуватися всіма принадами роботи професіонала–візажиста, я наважуюся змити результати його роботи.

– Подруго, ти це даремно. Тобі не пощастило. Не на того майстра потрапила. Треба користуватися послугами майстра, який зарекомендував себе з позитивного боку. У мене ось є мій постійний майстер, Люба! Перевірена. Щоправда, до неї можна тільки за записом потрапити. Але зате результат не розчарує. Що ж ти так погарячкувала? 

– Мені терміново треба було. Шеф попередив, щоб я була присутня на діловій вечері. Він однозначно дав зрозуміти, що я виглядаю, як плюгавка, – я розглядаю своє чисто вимите обличчя в дзеркалі. – Часу обмаль, мені треба встигнути привести себе до ладу власними силами.

Я починаю порпатися в своїй скромній косметичці й викладати звідти інструменти, які можуть допомогти мені перетворитися на дійсну красуню.

– Матусю, ти в мене найкрасивіша! – я відчуваю, як руки моєї Настусі обхоплюють мої коліна. Вона непомітно входить у ванну кімнату і стає свідком нашого з Олею обговорення моєї зовнішності. 

– Ось, згодна. Вустами дитини говорить істина. Ти і так красуня. Таку вроду надмірний марафет тільки псує.

Оля приносить свою велику косметичку і обирає необхідне приладдя краси, поповнюючи мій мізерний арсенал.

– Як добре, що я взяла із собою весь запас косметики. 

– Ого, як ти в усьому цьому розбираєшся? Мені ще треба встигнути переодягнутися, – я в шоці від  предметів перед своїми очима.

– Не хипишуй, усе буде ок! Зараз ми в дві руки створимо неймовірне диво, – Оля з натхненням починає добирати прийнятні, на її думку, тони.