Розділ 4

У залі справді вже танцювали, дехто дуже навіть азартно, до того ж під «живу» музику. Популярні цього літа мелодії конкурували з загальним гомоном.

Лєра зовсім не розраховувала, що Корсун запросить її до танцю. Батько може казати будь-що, але виконувати його наказ, який не стосується роботи, Стас аж ніяк не зобов'язаний. Мало того — Лєра й сама не хотіла витанцьовувати зі своїм теперішнім шефом. У її голові засіла думка, що коли вони наблизяться один до одного ще більше та почнуть рухатися в одному ритмі, то Стас обов'язково її згадає. І тоді станеться справжня катастрофа.

Лєра не уявляла, як усе виглядатиме, що саме відбудеться, але боялася цього невідомого та непередбачуваного жахливо. В одну мить снігова куля може зірватися з вершини та закрутити собою, підім'яти усе. Втім, все може відбутися з точністю до навпаки, і Корсун не надасть виявленому факту жодного значення. І все ж таки ризикувати Лєра не наважувалася.

Одразу ж від вхідних дверей вона попрямувала до знайомого столу, але встигла зробити лише декілька кроків. Несподівано міцна рука обхопила її ззаду за талію та направила до танцмайданчика.

— Трохи порухаємося, — повідомив Стас так, наче її згода не мала жодного значення.

— Я не надто добре танцюю, — тихо пробурмотіла Лєра, намагаючись не вириватися, хоч їй і кортіло.

— Я теж. Як і всі ті, хто зараз завзято тупцює під музику, — з помітною часткою іронії помітив Корсун, ледь помітно підштовхуючи Лєру вперед. — У наш час справжньої цифрової революції ґрунтовне уміння танцювати необхідне лише професійним танцюристам, які заробляють цим на хліб.

— Невже? — промовила Лєра, мимоволі підтримуючи розмову, хоча насправді балакати з шефом не про справи зовсім не збиралася. — Послухайте, Стасе, вам же не обов'язково запрошувати мене до танцю. Батько пішов проводжати мера, а я із задоволенням посиджу у компанії...

Стас розвернув її до себе та поклав руки на талію.

— Ще встигнете посидіти. А зараз потанцюйте. Краще із задоволенням. В нашій клініці такі свята радше виняток, ніж правило. Перед цим збиралися на день медичного працівника. Якщо це вас заспокоїть, то в дитинстві я цілий рік відвідував учителя танців. Така кваліфікація для початку підійде?

Лєра мимоволі розсміялася, і цим привернула до себе увагу. Варто було чоловічим очам поглянути на її рот, і сміятися одразу перехотілося. Щось Лєру у цьому синьому погляді надзвичайно бентежило.

Хоча ні. Тут вона висловилася не зовсім вдало. Для цього випадку значно краще пасувало б «викликало стурбованість».

Мабуть, до кінця танцю їй варто помовчати. Цілком досить того, що вона дозволила широким долоням торкатися її талії. Якби Стас влаштував руки на її спині, як це зробила більшість танцівників, вона, мабуть, не втрималася б від зауваження. А так вдається дотримуватися бодай якоїсь дистанції.

І все ж Корсун знаходився надто близько, щоб Лєра могла почуватися спокійною. Скоріше б ця мелодія скінчилася! Але музиканти, здається, пішли на друге коло.

— Які люди! — Лєра сіпнулася від знайомого, гучного, надміру здивованого чи, можливо, оптимістичного жіночого голосу. Це Ілона з Давидом зупинилися поряд. Мабуть, вони танцювали, але тепер... — Лєро, ти ж не проти, якщо я вкраду свого чоловіка? Ніяк не вдається з ним потанцювати. Коли ще випаде нагода? Та й у когось іншого відбивати його якось незручно.

Сестра промовляла дивні речі, але не Лєрі про це судити. Заміжжя для неї — стежка незвідана та загадкова.

— Звичайно, — не здіймаючи очей на Стаса, вона відступила. І Корсун її відпустив. Лєра хотіла б побачити вираз його обличчя, але боялася дивитись на шефа у присутності його дружини. Не могла змусити себе навіть заради пристойності.

— Дозвольте? — одразу ж повернувся до неї Зонтов, запрошуючи на танець. Мабуть, вони з Ілоною домовилися розбити їхню пару. Навіщо? Невже озвучена причина була такою вже важливою? І що означає «Коли ще випаде нагода»? Проте, з іншого боку, несподіване рокірування Лєрі тільки на користь. Зрештою, вона й сама не хотіла танцювати зі своїм новим шефом.

Разом з Давидом вони першими пірнули в натовп танцівників. Зонтов одразу ж захопив її розповіддю про важливих гостей — він виявився цінним джерелом інформації, і Лєра швидко відволіклася від думок про попереднього кавалера. Танцював Давид не просто добре, а дуже добре, і надійно вів свою партнерку. Проте питати, де начмед цьому навчився, Лєра не захотіла. Ще подумає, що вона ним зацікавилася.

Насправді ж як чоловік Зонтов її не інтригував. Принаймні, поки що. Лєра збиралася уникати стосунків з чоловіками доти, доки міцно не стане на ноги. Досі їй це вдавалося, не в останню чергу тому, що після пар в університеті вона завжди поспішала додому, і часу на звичайні студентські посиденьки в неї не залишалося.

Проте Лєра відмовлялася від розваг разом з однокурсниками навіть тоді, коли мама прохала її піти та розвіятися. На вечірках контакт завжди занадто тісний, а значить, і спокуса кимось захопитися зростала в рази. На прикладі ж своєї матері Лєра знала, як легко потрапити у залежність від почуттів, і собі такого не бажала. Лише ставши самодостатньою, вона шукатиме собі когось гідного та спокійного. Щоб із цією людиною можна було і поспілкуватися, і дочку виростити, і стати близькою в усіх розуміннях. А ще не ревнувати до кожного гарненького личка.