Розділ 3

Поступово свято набирало обертів. Спочатку виголосив промову батько, тобто керівник «Погляду», та вручив премії тим, хто працював у клініці з перших днів. Потім взяв слово мер. Він ґрунтовно та пишномовно похвалив Бокшая та всю його дружну команду за невтомну та професійну працю, подякував за те, що «Погляд» надає безкоштовну допомогу міським громадянам з обмеженими фізичними можливостями та пообіцяв підтримку клініці та усім її проєктам на своєму рівні.

Валерій Миколайович виглядав надзвичайно задоволеним, усміхався та дивився на присутніх поглядом вершителя доль і доброго дядечка водночас.

Біля Бокшая плечем до плеча стояла його дружина Лариса Леонідівна — власниця мережі аптек «Фармсад». Її батьком був впливовий підприємець Леонід Садов, та він вже багато років вів бізнес за кордоном. На його честь аптечну мережу й іменували.

Нещодавно Ларисі Леонідівні виповнилося п'ятдесят один. Про це саме сьогодні Лєрі повідомила її мати. Вона дуже хвилювалася з приводу першої появи доньки перед працівниками відомої та модної клініки, і поки Лєра збиралася до ресторану, виклала їй усі подробиці про сімейство Бокшай, які тільки пригадала. Вона не знала, чи згодяться ці відомості доньці, проте вирішила, що краще вже знати про такі речі, ніж не підозрювати про них.

Руслана Велигорська досі цікавилася життям батька своєї єдиної дочки. Хоча мама ніколи не розповідала про свої почуття до колишнього коханця, Лєра підозрювала, що вона досі до нього небайдужа.

Зараз Лєра отримала змогу без спеціального приводу, не демонструючи оточенню зацікавлення, уважно роздивитися цю жінку. Від Лариси Леонідівни ніби найдорожчими та ексклюзивними парфумами віяло великими грошима та статусом. Одяг, постава, вираз обличчя — все свідчило про це. Законна дружина Бокшая виглядала величною та доглянутою, та все ж не такою гарною, як Руслана Велигорська. Хоча, що цілком можливо, це Лєра судила про дружину батька упереджено.

Подейкували, що Валерій Миколайович та Лариса Леонідівна одружилися за домовленістю. Бокшай старший Микола свого часу працював на Леоніда Садова. Чи можливо, що й Ілона виходила заміж так само?

Чому ця думка промайнула в її голові, Лєра не знала. Вона знайшла сестру поглядом. Та стояла поряд з чоловіком, як її мати коло Бокшая. Стильно одягнені та привабливі, ці двоє, Стас та Ілона, дуже пасували один одному.

Лєра подумки відкинула непрохану думку.

Навряд чи шлюб сестри відбувся лише за бажанням батьків. Під час весілля Ілона та Стас виглядали дуже закоханими. Ока одне від одного не відводили. Сьогодні ж Лєрі здалося...

Вона хитнула головою та знову спрямувала погляд на імпровізовану сцену.

Так, це правильне визначення — їй лише здалося. До речі, помітне всім і кожному захоплення одне одним цих двох у ту бісову весільну добу завдало Лєрі чимало страждань. Як би вона хотіла, щоб сестра та її чоловік знаходилися від неї якомога далі! На жаль, це неможливо.

Лариса ж Леонідівна споглядала на тих, хто зібрався з приводу ювілею, з привітною посмішкою. Але й зі знайомою зарозумілістю у погляді та манерах — теж. За час їхнього знайомства…

Загалом, це не надто коректне формулювання, бо їх ніхто не знайомив. Коли Бокшай привів молодшу доньку до свого дому, то познайомив лише зі старшою сестрою.

Чи можливо, що на таких умовах наполягла саме Лариса Леонідівна? Лєра могла в це повірити. Подорослішавши, тепер вона розуміла цю сувору жінку. Однак у дитинстві, підсвідомо відчуваючи ворожість, Лєра лише намагалася не потрапляти Ларисі Леонідівні на очі.

Так от — за весь час їхнього знайомства законна дружина Бокшая сказала доньці його коханки лише декілька слів. Більшість з них пролунала під час весілля Ілони. Того року Ларисі Леонідівні виповнилося тридцять дев'ять. По суті у ті роки вона була ще доволі молодою жінкою. Не важко уявити, що вона відчувала, спостерігаючи за безперечним свідченням зради власного чоловіка, та ще й у якості подружки нареченої.

У юності Лєра про це не замислювалася, бо споглядала на ситуацію лише зі своєї дзвіниці. Тепер вона не тільки не засуджувала дружину Бокшая за черствість, але й співчувала їй. Валерій Миколайович зі своїми жінками завжди поводився дуже егоїстично. Інша на місці Лариси Леонідівни могла заборонити Лєрі бувати у своєму домі та спілкуватися з Ілоною. Однак ця жінка вміла тримати лице та ніколи не демонструвала оточенню, що її хоч якось хвилює колишній зв'язок її чоловіка з медсестрою, та і його друга донька — теж.

— Здається, зі своїми родичами ви не надто близькі, — резонно зауважив Давид, коли урочиста частина завершилася. Він знову взяв її за лікоть і вправно спрямовував у спільному потоці до дверей в іншу залу.

— Так і є, — недбало відреагувала Лєра, щоб Зонтов не помітив, що це її хоч якось бентежить. — У мене своє, окреме життя. Останні вісім років були дуже напруженими. Навчання і… домашні турботи… Самі розумієте, — говорила вона з паузами, на ходу продумуючи відповідь.

— Безперечно, — одразу погодився Давид. — Вчитися в медичному та самостійно виховувати доньку не кожному під силу.

Від подиву Лєра навіть голову до співрозмовника повернула. Звідки він про це знає? Невже батько обмовився? Але ж такі відомості не те, чим він став би хизуватися. Досі Бокшай жодного разу не заїкнувся, що хоче побачити свою онучку. До речі, поки що єдину. Ілона не поспішала народжувати дітей.