Розділ 28.2.

— Невже ти до цього була причетна? До того, що я потрапила в лікарню? — Софія глузливо хмикнула. — Ні, з цим ти сама чудово впоралася. Нічого толком не їла, нервувалася, от і маєш проблеми з вагітністю. Але вони мені дуже вдало стали в пригоді. Прямо все як за моїм планом. Деміан і так під підозрами, а ти ще й примудрилася потрапити до лікарні. Дуже й дуже вчасно.

— Якого плану? Що ти задумала? Для чого це все? — випалила я на одному подиху.

Софія не відповіла на мої запитання. Вона повільно пройшлася кімнатою, поставила піднос на ліжко. Дзвін фарфору об срібну тацю пронизав тишу.

— Ти ставиш забагато запитань для когось, хто мав би бути вдячним, — промовила вона, обертаючись до мене. — Я могла б позбутися тебе ще в туалеті. Але ти мені потрібна. Жива. Поки що.

Софія сіла на край ліжка, ніби готувалася до довгої бесіди.

— Мій батько, — почала вона, розглядаючи свій ідеальний манікюр, — завжди вважав, що імперія Бранко має належати нам. Він намагався її купити, хоча б частку. Але старий Бранко був надто міцний і старої закалки. Він був переконаний, що фірма має залишатися в сім’ї. Ніяких продажів і поділів. Після його смерті все отримав Деміан. Він виявився не настільки принциповим, як батько, тому стару компанію об’єднав зі своєю айті-фірмою, яку вони створили разом з Олександром. І все ж Деміан не хотів продавати частку моєму батькові. Ні за які гроші. Він виявився не лише міцним, а й непередбачуваним. Тому був потрібен план зсередини. Через шлюб.

Вона підвела на мене погляд, і в ньому читалося задоволення.

— Мене все підготували. Я два роки імітувала випадкові зустрічі, побачення, закрутила йому голову повністю — він просто не зміг встояти. Жодних підозр. Сама доля звела нас, — Софія не стримала смішка. — Наше весілля стало найуспішнішим проєктом моєї родини. А шлюбний договір… це був шедевр. Я вдавала, що мене не цікавлять його гроші, навідріз відмовилася від місця в його страховому договорі… Ех, наївний Деміан… Керував такою імперією, а повівся на мої сентиментальні байки…

— І що ж було в тому договорі? — перервала я акт її самовихваляння.

— Деміан сам вирішив зробити мені сюрприз. Доказ того, що він мене кохає і впевнений у моїх щирих намірах… У випадку, якщо Деміан не зможе керувати компанією через смерть, хворобу чи проблеми із законом, вона за правом переходить мені. Господи, який же наївний ідіот, — Софія розсміялася. — Я не втомлюся це повторювати.

Я мовчки слухала, боячись пропустити щось важливе.

Софія встала й пройшлася до дзеркальної стіни, поправляючи волосся.

— Після медового місяця я почала загравати з усім чоловічим оточенням Деміана… З деякими навіть довелося переспати. Я готувала версію, що Деміан уб’є мене через ревнощі або з помсти… Але нічого не відбувалося. Мій чоловік, ніби навмисно, не помічав моїх зрад. А я не помітила, як завагітніла й пропустила термін, коли від вагітності ще можна було позбутися, — Софія з огидою скривилася. — Довелося народжувати. Невідомо від кого.

— Ти й сама не знаєш, хто батько Данилка? — несміливо запитала я.

— Уяви собі, не знаю, — різко відрізала Софія. — І не таке в житті трапляється. Не всі ж такі святі, як ти.

— Я не свята, — спокійно відповіла я. — А як ти зникла з лікарні?

— Гроші та зв’язки вирішують усе, Еміліє. Абсолютно все. Пологи в приватній клініці. Лікар, Орест Степанович, наша людина, за гроші мати рідну продасть. Моє раптове зникнення з палати через три дні. Мої батьки свідчили, що Деміан часто був агресивним, неконтрольованим, що міг позбутися мене. Орест Степанович теж брехав, що бачив, як Деміан навіть у лікарні поводився зі мною дико. Усі докази вели до Деміана. Ми розраховували, що його заарештують, компанія захитається, мине трохи часу і я вступлю в спадок. Але… — її голос на мить утратив плавність, — доказів виявилося замало. Все списали на мою післяпологову депресію. А Деміан офіційно залишився батьком-одинаком.

Софія різко повернулася до мене, театрально примруживши очі.

— Тоді з’явився план Б. Щоб звалити Деміана, потрібен був злочин проти дитини. Треба було показати світу монстра, який знищив усю свою сім’ю. Роман, той ідіот-охоронець, якого я тримала на гачку через його слабкість, — допоміг викрасти Данилка з будинку. І передав його мені.

Моє серце стиснулося. Я повністю згадала ту ніч. Злива. Сміттєві баки. Тонкий, ледь чутний плач немовляти.

— Це була ти… — я ледве видихнула. — Це ти викинула Данилка, залишивши помирати у смітнику…

— Ой, та замовкни! — різко вигукнула Софія, і вперше її маска злетіла, оголивши перекошене ненавистю обличчя. — Він узагалі міг не народитися! Завдяки мені Данилко побачив цей світ. Я залишила його там, де він помер би за кілька годин. І тоді Деміана точно знищили б. Але з’явилася ти, ідіотка, і все зіпсувала.

Софія глибоко вдихнула, повертаючи самовладання. Я поспіхом витерла сльози з щік.

— Ти все зіпсувала. Але зараз… зараз усе стане на свої місця. Сценарій повторюється. Раптове зникнення. Ти і Данилко зникаєте безвісти з ресторану. Але цього разу будуть свідки. Будуть докази. Деміан — параноїк із манією контролю. І цього разу ми з батьками підготувалися ідеально. Він не вийде сухим із води. Ваше з Данилком зникнення ми подамо як його черговий напад. Головне — довершити образ монстра, який руйнує все, до чого торкається. Це знищить Деміана остаточно.

Софія підійшла ближче. Запах її парфумів став задушливим.

— Світ побудований на грошах і владі, а не на сентиментах. Шлюб із Деміаном — лише спосіб отримати бажане. Ти — помилка. Данилко — помилка. Нічого особистого. Просто бізнес.

Моя паніка раптом осіла, змінившись холодною, кришталево ясною логікою. Я подивилася їй просто в очі.

— Мені й Данилкові не жити, так? Інакше навіщо б ти розповідала мені весь свій план?

Софія завмерла на мить. А потім її губи розтягнулися в повільній, по-справжньому жахаючій усмішці.