Мама і син

Я і моя мама

На могутньому краю, де трава б’є своїми проростками. Там, де ні одна людська нога не струшувало ранкову росу. Непорушно стояла вона.

- Синку. Говорила мило, Уклавши немовля у квітучу, запашну перину. - Скоро станеш, ти великім.

Вона розпустила свої сріблясті крила. Немовля лежало тихо. В очному віддзеркалені відбивався мамин облік. Йому так спокійно, йому нічого не страшно – Мама поряд!

Вона підхопила немовля, змахнула крилами так сильно як тільки могла. Трава навколо зашелестіла. Дитячі ніжки повисли у повітрі, серце надто сильно забилося у грудях. Хоч політ не був довгим. Немовля усе трусилось, воно було налякане.

Мама нахилилася і доторкнулася своїм дзьобик, до маленького боягузливого пташеня.

- Синку, тепер ти великій.

- Такій, як ти, мамо?

- Так, такій як я, бо умієш літати.

Bezkryli Ptakhy

Подобається

#3793 в Різне
#774 в Дитяча література

У тексті є: різне

Відредаговано: 12.09.2020

Додати до бібліотеки

Поскаржитись