Мама VS Майбутній чоловік

Сонце намагалося пробитися своїм ранковим промінням крізь щільну штору в кімнату, де мирно спала молода подружня пара. Усю ідилію вмить зіпсував телефонний дзвінок, який пролунав своєю мелодією в тихому приміщенні, як грім серед ясного неба. Пара підірвалася на ліжку і вмить прокинулася, з жахом дивлячись на телефон, котрим медолією сирени попереджав про небезпеку.

- Ні, - прошепотіла з жахом русява дівчина, силясь з останніх сил, щоб не викинути телефон у вікно.

- Тіна, треба взяти трубку, - заїкаючись все ж таки подав голос її чоловік, підбадьорливо стискаючи плече русявою.

- Чорт, - прошипіла Августина, бо щойно телефон опинився в її руці, дзвінок обірвався.

- Доча, відкривай! - почувся наполегливий голос Марти Прокопівни за сумісництвом мами Августини.

- Оле-е-ег, бери Анюту і швидко збирай дорожні сумки! - підскочивши з ліжка, скомандувала дівчина і, накинувши халат, підійшла до вікна.

- Зрозумів, - так само швидко підскакуя з ліжка, відповів вірний чоловік і кинувся до кімнати їхньої доньки.

- А-а-а-а-а, - заволала фальцетом Тіна, як тільки відсмикнула штору.

- Що трапилось сонеч… Мати твою! - заволав в унісон із дружиною Олег, який швидко повернувся до спальні на крик його дружини.

- От саме, матір твою, - хапаючись за серце шепотіла дівчина, відсахнулася від вікна, а потім закричала: - Мамо, що ти робиш за вікном?!

- Чекаю коли моя дочка мене впустить, - знизуючи плечима відповіла миловидна жінка сорока п'яти років і в підтвердженні своїх слів ще раз постукала у вікно.

- На шостому поверсі десятиповерхового будинку? - Схрестивши руки на грудях, Августина продовжувала свердлити маму поглядом.

- Тіна, може впустиш? Все ж таки там вітряно... - подав голос Олег, який тепер тримав на руках сонну Аню, яка прибігла на крики.

- Анечка, привіт, сонечко, — голосно крикнула Марта Прокопівна і, відштовхнувшись ногами від скла, зробила пару піруетів з повітряної гімнастики в повітрі і так само спритно приземлилася на балконі у своєї дочки.

- Вау, - заворожено сказала дівчинка, слідкуючи очима за кожним рухом своєї бабусі і заплескала в долоні. - Бабуся приїхала, ура-ура-ура!

- Мамо, - простогнала Августина підходячи до балкона і відчиняючи двері.

- Не мамкуй! - Марта спокійно знімала альпініське спорядження, заздалегідь відстебнув карабін, потім зняла маску для сноубордистів і розставивши руки в сторони вклонилася, потім таки зайшла до кімнати.

- Марто Прокопівно, ви б спину поберегли… - усміхнувся Олег, але дочка притиснув до себе сильніше і трохи відступив до виходу з кімнати.

- Ой, не дочекаєтеся, - показавши язик зятю, жінка пройшла вглиб кімнати і простягла руки до онуки. - Іди сюди моє сонечко, ось буде тобі десять, так само як і бабуся літатимеш, - покрутивши довкола себе онучку, сюсюкала жінка.

- Мама!

- Марта! — в один голос заволали перелякані батьки Ані, адже вони не з чуток знали, що якщо Марта Прокопівна пообіцяла, то так воно і буде.

- Що одразу я? - зупинившись, жінка подивилася на зблідлу Тіну та Олега. - Якісь ви бліді, гемоглобіну вам не вистачає, так? - і продовжила кружляти внучку у напрямку її кімнати.

- Із цим щось треба робити Олегу! - завалюючись на чоловіка, сказала Тіна.

- І терміново, - підтакнув він, обіймаючи дружину.

***

- Мамо, ми тут подумали і вирішили, що тобі просто необхідна відпустка, - сидячи за столом і допиваючи ранкову каву, почала Тіна.

- Яка відпустка? Я ж хотіла Анечку зводити до парку атракціонів, покататися на американських гірках, постріляти в тирі… - почала перераховувати Марта, загинаючи пальці.

- Мамо, їй лише п'ять років! - дзвінко опустивши чашку з напоєм, промовила дівчина.

- Марта це занадто, - заступився за дружину Олег, бачачи, як її мама намагається відкрити рота і почати обурюватися. - Вас працівники тира бояться і при згадці про вашу персону починають хреститися і заїкатися…

- Хто їм лікар? І взагалі, Анечка хотіла того рожевого слона! - Почала обурюватися Марта.

- Але ти стріляла зі справжньої зброї… - прошипіла дівчина.

- Це лише травмат, і взагалі, у мене є дозвіл! - сплеснула руками жінка.

- Давай ми не згадуватимемо як ти цей дозвіл собі вибила, добре? - Августина почала нервово стукати пальцем по столу, десь поряд пролунав нервовий смішок Олега. - Ті бідні люди на стрільбищі тепер вивішують мішені з твоїм зображенням, дожили…

- Я сподіваюся, що фото вони вибрали вдале, інакше вони не залишають мені вибору, - хіхікнула, жінка плескаючи по сумочці, що висіла на спинці стільця, на якому та сиділа.

- Ми відійшли від теми… - нагадав Олег і накрив своєю рукою, що нервово смикає руку дружини.

- Ах, так, точно… - потерши перенісся, дівчина дивилася на рідну матір. - Відпустка… Саме тому ми даруємо тобі тритижневу путівку до санаторію.

- СПА, басейн, сауна та інші корисні складові оздоровчого відпочинку, - додав за Тіною Олег. - Вам обов'язково сподобається! Ми там уже відпочивали.

- Хм, - почухавши підборіддя Марта з хитрою в очах дивилася то на свою дочку, то на свого зятя. - Я вдам, що не помітила другого дна в цій привабливій пропозиції…

- Що? - невинно заліпало очима подружжя.

- Коли треба їхати? - діловито уточнила жінка.

- Завтра з ранку, - сильніше стискаючи руку Тіни, сказав Олег і щосили придушив бажання зірватися, стати на коліна і почати сльозно благати.

- Що ж, у такому разі, мені треба починати збиратися! - сплеснула руками Марта і, підхопивши сумочку, помчала на балкон.

- Мамо, ти куди? - слідом за нею рвонула Тіна та її чоловік.

- Марто, двері в іншій стороні, - кричав навздогін Олег.

- Знаю, - реготала жінка, вискакуючи на балкон, спритно начепивши на себе все спорядження, вона голосно свиснула, дивлячись кудись угору і на всіх ходу вистрибнула з балкона: - Покедова, лохи! - долинуло слідом за жінкою, яка стрімко летіла вниз.