14

Незбагненна тріскотня увірвала тенета сну. Я різко розплющила очі, підняла голову й поглянула на двері. Однак, вони флегматично блимали блакитними боками та не тямили, якого біса смикаюся. Але я чула звук. Немовби хтось стиха причинив стулку, а потім різко зачинив. Хоча, не факт. Можливо з просоння здалося.

         Відкинувши голову на подушку, зрозуміла, що спала не сама. Повернувшись трохи ліворуч, помітила спину. Голу. Вона рівномірно здіймалася в такт подихам. Давид спав глибоко і солодко.

Вночі стягнув з ліжка простирадло, яке вкривало матрац, і загорнув нас в нього. Передвістя пора влітку завжди прохолодна, навіть якщо в день спека.

         Я озирнулася. Під столом валялася моя піжама, а під ліжком рушник, який красувався на стегнах Давида, а тоді послужив нам вірою і правдою. Презерватива ж не знайшлося ні в мене, ні в нього. А одного разу альфа самцю виявилося мало - рушник став незамінною річчю цієї ночі.

         Від нічних спогадів мої щоки запалали. У темряві все мало дещо інший відтінок, а при світлі дня мене тлумила думка, як подивлюся йому в очі. Ми трохи захопилися, я так точно. Але як було стриматися, коли його руки знаходили потаємні місцинки на тілі, а губи підігравали, неначе відчайдухи.

         Напевно, бідолаха втомився. Он як спав. Аж ледве дихав.

         Я всміхнулася власним тарганам, які позастрибували до голови і влаштували перфоменс. Час виганяти нахаб. Але я гола. Чомусь цей фактор стримував мене. Поглянула на Давида. Спить. Якщо зараз встану – побачить мене голу. А це не те саме, що вночі. Він всю обмацав, тільки ж не роздивитися завадила темрява.

- Стасю, ти якась ненормальна, - мугикнула собі під ніс й піднялася з імпровізованого ліжка. Вважай, домовилася само з собою. Бо якісь зовсім недолугі думки обступили.

Давид – лишень чоловік. Не перший який побачить мене без одягу. Проте, я все одно хутко кинулася натягувати піжаму. І майже це зробила, засунула праву ногу в колошву, коли за ліву мене хтось цапнув. Я скрикнула й підскочила. Втратила рівновагу. Ноги заплуталися в колошвах і, наче міх з бульбою, я покотилася на долівку.

- Блін! – над моєю головою пробасував Давид.

Я гепнулася на дупу, могла б і на спину, але він вчасно затримав вільне падіння.

- Навіщо так робити? – дорікнула я.

- Як? – він усміхався, стояв на колінах і досі притримував мене за потилицю.

- За ногу, - я вхопила себе за щиколотку, демонструючи його косяк.

- А куди ти зібралася?

- Ранок вже, - звела очі до стелі, ніби там сяяло сонце.

- Ранок, тому ще рано, - немов хлопчисько підхопив мене і знову закинув на подушку.

Шорти так і теліпалися на нозі, Давид налетів згори, заціловуючи щоки й шию. Навмисно лоскотав відчуття, і я сміялася. Полегкість гріла єство. Зникла надумала ніяковість і таргани кудись порозбігалися. Виявилося, що вони бояться поцілунків.

- Хіба, це не добре, - муркотів, терся об мій живіт, наче кіт, збурюючи тілом дрижаки.

- Було б добре, - шепотіла, - якби на кухні мене не чекав завал.

- Розберемо.

У нього все так. Нема проблеми, яку б не вдалося вирішити. І я не скиглила, а реально скніла під гнітом того, що узрію на кухні.

- Безсумніву, - підтакнула йому.

Давид піднявся на коліна і безсоромно роздивлявся мене. Не прагнула закритися, якщо кортить – нехай дивиться. Я також дивилася.

Гарне тіло. Не фітнес качок на стероїдах, а здоровий жилавий чоловік, у котрого руки з потрібного місця. Усе йому до снаги.

- Ти занадто гарна для мене, - він поклав долоню між мої груди, провів стежку до живота й повернувся на висхідну точку.

Я дихала через раз. Не знала що сказати. Вважала себе гарною, розуміла це, але багато незбагненного сиділо в його синіх очах, та глибина мене страшила.

         Неначе підтвердження незвіданих страхів, він подарував пристрасний цілунок, короткий, проте самовідданий – а тоді скочив на ноги й голяка вискочив з кімнати. Я ошелешено витріщилася йому вслід, але зловила тільки змовницький позирк. Осміхнулася. То він і шибеником може бути.

         Дурнувато-замріяна посмішка приклеїлася на мій писок. Я одягла її, як найдорожчу прикрасу, і мабуть сяяла, тому що коли показалася на кухні, наткнулася на прискіпливий погляд бабці. Вицвілі від років турбот віченьки невсипущим оком Саурона слідкувала за кожним моїм рухом, начебто на лобі виросло третє око. Давид уже щось шпортався на подвір’ї. Я поставила варити каву, відразливо скрививши носа при погляді на пилюку від штукарутки, яка вляглася товстим шаром на всі поверхні. І як я не намагалася вберегти кухонне приладдя та начиння від свавілля ремонту, однаково це вдалося погано. А сьогодні пилу буде ще більше.

- Настусю, - звернулася бабця, коли я розливала запашний трунок у горнята розставлені на підвіконні

- Що?

- А ти добре подумала, коли пустила Давида до себе в ліжко?

Я заледве не впустила сотейник, де варила каву. Глипнула на бабцю, але її обличчя здавалося маскою без емоцій.