Епілог

Густий гострий запах був чутний не тільки на кухні, але і за її межами. Як стверджувала Олена, що заправляла тепер цілим штатом куховарок, часниковий суп — це перша справа для того, щоб не дати розгулятися хворобам.

Прибулі переселенці були не пристосовані для суворих умов Півночі, а тому доводилося передбачати можливість того, що хтось з них застудиться, всіма доступними способами.

Алекса ж вже хвилин п'ятнадцять сиділа перед тарілкою і меланхолійно помішувала плаваючі там шматочки картоплі і білі пластівці від доданих при варінні яєць.

— Тобі треба поїсти, — наполягала мама, — ти так схудла за останні пару тижнів, а тобі поправлятися потрібно!

Княжна зітхнула і, визнаючи правоту матері, самовіддано поклала ложку в рот.

Вагітність, яку вона раніше майже не відчувала, нарешті дала про себе знати, разом з перепадами настрою, відсутністю апетиту і легкою нудотою протягом дня.

Виявляється, дракони страждають токсикозом точно так само, як і звичайні люди, і ніяка магія не допомагала.

— Знаєш, я, мабуть, піду до Олени і попрошу чого-небудь іншого, — Алекса перебільшено бадьоро посміхнувся і, не даючи мамі встигнути заперечити, майже вибігла з кімнати.

Може, вся справа була в часнику, яким, здавалося, пропах весь замок? З одного боку, дії куховарки були благородними, і це дійсно допомагало, з іншого — як же нудить вже від цього запаху!

Обійшовши стороною кухню, Алекса попрямувала в кабінет до свого чоловіка. Він стояв біля столу і переглядав пошту. За його ж власним визнанням, він вперше почав отримувати кореспонденцію за останні двісті років. Той лист, від короля Огола, дійсно став лише першою ластівкою.

Щоб привернути увагу, вона постукала по одвірку.

— Тук-тук.

— Я тебе бачив, — посміхнувся Альдар, відкладаючи папери в бік, але одразу ж спохмурнів. — Ти якась надто бліда. Знову нічого не їси? Алексо, я тебе скоро прив'яжу до стільця і буду годувати з ложки!

— Ой, ну не починай! — вона роздратовано закотила очі.

Княгиня ТагКартен швидко знайшла спільну мову з зятем, розговорившись на загальну тему здоров'я Алекси, і, здається, заразила його своєю параноєю з приводу здорового харчування і можливих проблем при дефіциті поживних речовин.

— Сам подумай — тобі взагалі їсти не потрібно. Може, тому мені не хочеться?

— А якщо справа не в цьому? Ти готова ставити під загрозу здоров'я нашої дитини? — Альдар крутнув пальцем, і її тіло м'яко припіднялося над підлогою, після чого вона не поспішаючи пропливла вздовж кімнати, прямо в його обійми. — Алексо, прошу тебе. Будь розумницею.

— Моя мама погано на тебе впливає.

— Твоя мати чудова жінка. І я радий, що в цьому замку є хтось, крім мене, хто тебе любить і піклується про тебе.

— Гаразд, умовив, — здалася княжна, — я поїм, але тільки що-небудь, де не буде часнику. Мене від нього нудить, серйозно. Гей, чому ти смієшся?

Альдар дійсно тихо сміявся, а в його очах танцювали іскорки.

— Просто ти прекрасна, — він невагомо чмокнув її в ніс. — Завжди й у всьому. А деколи ще дуже кумедна.

Ну ось! Він назвав її смішною! На його думку, значить, вона настільки безглузда? На очі накотилися сльози, та дівчина насилу змогла взяти себе в руки.

Як же набридла ця вагітна плаксивість! Ну чому мало що, і її відразу тягне плакати?

— Гей, Алексо, ти чого? — помітивши зміну настрою, Альдар почав перелякано вдивлятися в її обличчя. — Щось не так?

— Все добре. Напевно, просто потрібно змінити обстановку. І відправитися туди, де не буде цього всюдисущого запаху.

— У мене призначена зустріч з королем Лантарії, але якщо хочеш, можна перенести.

— Давай підемо разом? — їй насправді хотілося цього.

Після пам'ятної промови над палацом в Вертморті, люди дійсно потяглися на Північ. Їх було небагато. Вид гігантських ящерів над містом злякав багатьох, і, тим не менш, були ті, хто йшов до них у пошуках справедливості і кращої долі.

Алексі вдалося за допомогою магії побудувати величезні теплиці, Альдар розробив систему теплопостачання, а також допоміг спорудити магічні джерела світла. Вода для поливу бралася з талого снігу, насіння — закуповувалися по всім королівствам. Якщо все піде добре, то до наступного року кількість теплиць можна буде подвоїти або навіть потроїти, і тоді вони зможуть годувати самі себе, не залежачи від поставок ззовні.

Переселенці працювали, обробляючи землю, на свіжоорганізованих фермах, в замку.

Головними турботами були організація медпункту і школи. З цим було поки найважче, і якщо з заліковуванням дрібних ран справлялася і магія, а великих, слава Всеблагій Матері, поки уникали, то як підступитися до створення школи, ясно досі не було. Села, розташовані на Півночі, були розкидані на великих відстанях один від одного, і як перевозити дітей звідти, щоб не налякати людей, Алекса не могла зрозуміти.

За всіма цими клопотами нудьгувати було ніколи, тим не менш, Алекса була б не проти знову відвідати чужі королівства.