20.5

— Це було досить винахідливо з твого боку. Виконати мою волю, але при цьому вивернути все так, щоб нікого не довелося змушувати силою.

— Дякую, — дівчина щиро посміхнулася, відчуваючи, як від цієї похвали буквально перехоплює дух і виростають за спиною крила. Хочеться сміятися, радіти, співати.

— Як колись казала моя матінка, згадуючи мого батька: «Уважно вислухай і зроби по-своєму». Не скажу, що мені подобається таке формулювання, але у тебе вийшло, — дракон на мить задумався, прошепотівши ледве чутно, — щось сьогодні дуже багато спогадів.

Спогади? Алекса закусила губу, відчайдушно бажаючи, щоб думка, що прийшла в голову була вірною. А що, якщо саме спогади допоможуть їй повернути Альдару здатність відчувати?

Але якщо це так, то які саме спогади потрібні?

Дівчина закусила губу, вирішивши запитати те, що вона дізналася сьогодні:

— Можу я запитати? Я бачила у палаці Рейнара портрет дівчини, яку ти створював із статуй. Мені сказали, вона рано померла...

— Хочеш дізнатися, чи не я її вбив? — у погляді дракона на мить майнув потойбічний холодний вогонь, і Алексі стало страшно.

Не варто зараз піднімати цю тему, ох не варто було.

— Минуле залишилося в минулому, — криво посміхнувся чоловік, відвертаючись і знову слідуючи в бік кухні, — зараз його просто немає.

Алекса кілька секунд дивилася, як він віддаляється, а потім теж поспішила слідом.

Залишалося сподіватися, що почуття до неї не залишилися в минулому, якого немає, а все ще живуть десь в душі Крижаного.

На кухні Альдар поклав коробки на стіл, після чого відкрив одну з них навмання, розглядаючи вміст:

— Не хочеш спробувати? — посміхнулася княжна.

— Я не їм.

— Взагалі? — вона вже знала, що їжа не потрібна володарю Півночі, але невже він взагалі нічим не харчується? — Навіть заради задоволення? Щоб відчути смак, наприклад.

— У цьому немає сенсу.

— В половині речей, якими займаються люди, немає сенсу, але це нікого не зупиняє, — не втримавшись, випалила дівчина. — Просто спробуй.

Вона думала, що дракон почне з нею сперечатися, але той просто зачерпнув пальцем трохи крему і відправив собі в рот.

— Огидно приторно, — і сплюнув на підлогу.

— Ну, принаймні, тепер ми знаємо, що ти не любиш солодке, — трохи розчаровано посміхнулася Алекса. — Наступного разу спробуємо що-небудь інше.

— Не варто.

— Ну повинна ж я, як і всяка порядна дружина, знати улюблене блюдо свого чоловіка, — спробувала відбутися жартами вона.

— Улюблене блюдо? — чоловік раптом замислився. — Я люблю жувати лід, якщо тобі так цікаво.

Спочатку вона подумала, що це жарт, потім, бачачи повну незворушність володаря Півночі, не витримала і розсміялася, безуспішно намагаючись затулити долонею рота.

— Що? Освіжає, приємно хрумтить на зубах, відмінно втамовує спрагу, — знизав плечима дракон.

А Алекса, тим часом, все ніяк не могла заспокоїтися, вже схопившись за живіт, щоб тільки не зігнутися навпіл від сміху.