14.3

Мелодія вже підходила до кінця, коли розпорядник раптом голосно, подавши знак музикантам, щоб ті затихли, продекламував:

— Правитель Північних Земель, Альдархін'кхган.

Всі танцюючі вмить зупинилися, спрямувавши свої погляди туди, де височіла фігура Крижаного. Алекса дивилася і не впізнавала його. Химерний наряд з хутряними вставками і ґудзиками з блискучого дорогоцінного каміння, довгий білий плащ і навіть корона.

Зазвичай навіть королі не носили цей атрибут влади постійно, оскільки це було незручно, але на Альдарі обруч тримався як приклеєний.

Музика заграла знову. Присутні почали посилено намагатися робити вигляд, що нічого незвично не відбувається, але вона бачила, як важко їм це дається. На деяких обличчях була написана відверта паніка і страх.

Про продовження танцю не могло бути й мови, і тому вона попросила Інгольфа супроводити її назад.

Вона бачила, як король з королевою поспішили привітати небезпечного гостя. А ось що робити їй? Підійти до нього? Чи дочекатися, поки він сам це зробить?

Поки вона стояла, судорожно міркуючи, що ж їй робити, Альдар разом з царственим подружжям вже рушив у її бік. Від хвилювання руки спітніли, і вона дряпала нігтями долоні, намагаючись хоч якось відволікти себе.

Ось по дорозі до неї Альдар про щось розмовляє з принцом. А може, й не до неї він ішов зовсім, а дійсно хотів познайомитися з майбутнім правителем Вертморта?

Як же важко дихати в цій сукні! Права була мама, коли говорила, що тепер потрібно вибирати тільки зручний одяг.

Ось дракон знову крокує по залі, напругу на шляху його прямування можна навіть помацати. Люди намагаються відсунутися якомога далі, сором'язливо ховають цікаві і полохливі погляди.

Десять кроків.

Про що, цікаво, розповідає йому королева? Чому не відходить? Переказує її історію, щоб Альдар зміг підтвердити деталі?

У якийсь момент Крижаний щось досить різко відповідає Її Величності, та морщиться, але все ж відходить в сторону.

П'ять кроків.

Гул голосів і музика — все зливається в один шум.

Три кроки. Два. Один.

Він тут, він поруч. Матінко, як же страшно! Що тепер буде?

Алекса з прихованою надією підняла голову, безуспішно намагаючись вгамувати серце, що шалено калатало.

— На перший танець я не встиг, але, може, дозволиш ангажувати тебе на другий?

І не встигла вона заперечити, як Альдар змахнув рукою, і оркестр тут же змінив тон. Це був не звичний вальс. В мелодії, яку виводили слухняні магії музиканти, чулися тривожні ноти, рваний

ритм, надрив і, разом з тим, вона дивним чином заворожувала. Ноги самі ступили назустріч, руки опустилися на покриті хутром плечі плаща.

Очі-крижинки заворожували. Навколишні просто перестали існувати. На цілому світі залишилися лише вона, він і мелодія, що проникає в саме серце.

— На тебе всі дивляться, — хмикнув Альдар, повертаючи її зі світу мрій в реальність.

Алекса стрепенулася, трохи збиваючись із кроку, і, повернувши голову, зрозуміла, що повелитель Півночі прав. В їхній бік дійсно було направлено безліч поглядів.

Разом з тим, танцювали майже всі. Навіть король з королевою кружляли рука об руку, незважаючи на незвичну мелодію.

— Ти їх закляв? — злякано прошепотіла Алекса.

— Ні. Мабуть, вони побоялися, що ті, хто не танцюють, образять мене, — по обличчю чоловіка було видно, що він ледве стримує сміх. — Нерозумно, чи не правда?

— Ну чому ж, — Алекса насилу втрималася від шпильки.

Чому він веде себе як ні в чому не бувало? Гордість нашіптувала, щоб княжна заліпила Крижаному ляпаса і звеліла забиратися туди, звідки прийшов. Спочатку виставляє її з замку, а потім приходить і посміхається, наче не він обіцяв відібрати в неї дитину, а її саму обернути на лід!

І плювати, що вона сама передала йому запрошення. Треба провчити цього знахабнілого снігового мага!

Зробивши глибокий вдих і запихав гордість подалі, вона знайшла в собі сили посміхнутися. Все-таки, як не крути, вона була дуже рада бачити Альдара. Відчувати його руки на талії, відчувати його підтримку в танці, як він веде її, направляє. Кружляти разом з ним, легко торкаючись його грудьми, і ціпеніти від випадкової близькості, згадуючи їхні миті наодинці.

— Знаючи, як швидко в тебе змінюється настрій, нічого дурного не бачу, — хмикнула дівчина. — Ти ж можеш розлютитися з будь-якого приводу.

— Так... точно, — Крижаний зробив вигляд, що щось згадав. — Сама придумаєш покарання для себе і того хлопця? Чи це зробити мені?

— Що? — якщо б володар Півночі не підняв її в цей момент, різко крутанувшись і переставивши її на іншу сторону від себе, вона напевно впала б від несподіванки. — Якого хлопця?

— Твій перший танець. Мені не сподобалося, що ти не дочекалась мене, — судячи з кровожерливої посмішки, Альдару це якраз таки сподобалося, адже який чудовий він отримав привід для шантажу!

— Ти жартуєш? — обережно уточнила Алекса, щиро на це сподіваючись.