Розділ 8. Відповідальність

Мова її з кожним словом ставала все голоснішою і голоснішою, і до кінця вона вже просто не стримувала себе. Як же хотілося зірвати з нього цю маску незворушності, змусити його проявити хоч дещицю емоцій. Повернутися у вчорашній день, коли він усміхався їй, цілував її, був з нею тілом і душею. Адже це не могло бути обманом!

Невже вона права, і Альдар втратив до неї всякий інтерес, варто було йому тільки отримати бажане?

— Нічого б з тобою не трапилось, — дракон скривився, як від зубного болю.

— Звідки ви знаєте? Вас там не було, — зіронізувала вона.

— Та тому що я стежив за тобою! — несподівано гаркнув чоловік, а потім раптом рвучко махнув рукою. — І якщо я сказав, що в моєму замку не буде тварин, це означає, що їх тут не буде!

Все сталося майже миттєво. Корова витріщила очі, хрипко замукала, а потім раптом покрилася товстою скоринкою льоду. Кури льодяними кульками повалилися на землю.

Алекса мимоволі відкрила рот, не в силах навіть закричати. Вона вже бачила таке. Точно так само Крижаний вчинив з Саймоном і його людьми. Ось тільки тоді це не викликало майже ніяких емоцій, крім задоволення, а зараз на очі навернулися сльози.

Хотілося кричати, лаятися, але замість цього вона просто стояла, не в силах вимовити ні звуку через тугий спазм, який оселився в горлі.

— Принаймні, так вони не будуть мучитися, — похмуро усміхнувся Альдар.

Алекса розвернулася до нього, дивлячись прямо в крижані очі, хотілося, щоб він теж це відчув. Як їй прикро зараз, як боляче. З очей котилися великі сльози, і її вже почало трусити.

— Ти справжнє чудовисько! — крикнула вона йому і, не в силах більше бачити його обличчя, зірвалася з місця, вибігаючи назовні.

Прибудова, в якій вони перебували, вела на вулицю, але ні саду, ні навіть просто окремих стовбурів дерев не було. Тільки безмежна біла рівнина, що тягнеться за горизонт. Алекса пам'ятала, з якого боку вона бачила шпилі замку, коли йшла з села, і, приблизно визначивши зворотний напрямок, побігла в той бік.

Вітер був таким сильним, що навіть незважаючи на магію, яка зробила її не надто чутливою до холоду, все одно пронизував і пробирав до кісток, забираючись, здавалось, в самісіньку душу. Сльози здувало, на віях утворилися солоні крижинки. Але вона просто йшла вперед, ведена єдиним поривом — опинитися подалі від цього проклятого місця.

— Я не відпускав тебе! — Альдар раптом опинився прямо перед нею, перегороджуючи дорогу.

Алекса спробувала обійти, але замість цього провалилася майже по пояс в сніг і застрягла.

— Мені все одно! — вона схрестила руки на грудях. — Я не залишуся.

— Не роби дурницю, — він потягнувся, простягаючи їй руку, щоб допомогти вибратися, але Алекса не прийняла її.

— Чому б не бути дурною, раз ви мене такою вважаєте? Я знаю три іноземні мови, вмію грати на двох інструментах, вивчала економіку і право, але ж вам, звичайно, видніше. В ваших очах я примхлива дурепа, яка кликала вас від нудьги. Ви так хотіли, щоб я вважала вас монстром?! Що ж, вітаю — ви свого добилися.

— Це всього лише тварини... — якось не дуже впевнено відгукнувся він.

— А я всього лише людина. Як тільки народжу, ви зі мною так само вчините?

— Уперта княжна! — прошипів він крізь зуби, магією висмикуючи її зі снігу і відразу ж закликаючи силу.

Алекса і отямитися не встигла, як вони знову опинилися в тій самій прибудові з замороженою худобою.

Дракон виставив перед собою долоню і обережно дмухнув на неї. З його рота вирвалося блакитнувате світіння, яке підлетіло до неживих тушок.

Лід став тут же танути, а вже через кілька десятків секунд і корова, і кури знову повернулися до життя.

— Задоволена?!

Алекса, яка ще не встигла заспокоїтися, злякавшись його випаду, мимоволі гикнула.

— Дякую...

— І не смій приходити, якщо з ними щось трапиться.

Дівчина кивнула.