4.2

Його реакція нітрохи не образила короля, а навпаки, лише розвеселила. На губах Августа розцвіла огидна розуміюча посмішка, яка розлютила повелителя Півночі, що так пишався своєю витримкою, ще більше.

— Що ж, в такому разі, можу дати королівське слово, що подбаю про цих двох. Прямо зараз дам відповідні розпорядження.

— Дуже добре, — крізь зуби процідив Крижаний, намагаючись приборкати спалах гніву. — Тільки пам'ятай, яка б інформація не спливла про їх татка, на жінці і дитині це ніяк не повинно позначитися.

Він вважав, що давно втратив здатність до яскравих емоцій, і ось, менше ніж за добу якась дівчина зуміла розбудити в ньому те, що він давно вважав відмерлим за непотрібністю.

Розуміючи, що далі він продовжувати розмову не збирається, Альдар просто клацнув пальцями, закликаючи магію Півночі, і перенісся за межі королівського палацу. Тепер можна не сумніватися, що Август намагатиметься покликати його знову, якщо в Вертморті щось трапиться, але, як не дивно, зараз володаря це практично не хвилювало.

Як не хвилювало його і те, що стане з батьком дівчини. Зрештою, угоду він укладав, обіцяючи врятувати лише матір і брата, і більшого робити не збирався.

Перемістившись назад на Північ, в свою вотчину, він першим ділом в образі дракона облетів невелике село, в якому залишив Алексу. У тому, що там дівчина буде в безпеці, можна було не сумніватися. Ніхто з тих, хто жив на підвладних йому землях, не посміє заподіяти їй шкоду, адже на ній його мітка.

Думки знову перескочили на дивне і жахливе непорозуміння, що сталося, коли Альдар піддався спокусі і доторкнувся до неї.

Незримі узи поєднали їх, вимальовуючи візерунок, подібний до того, що носять на своїх браслетах заручені закохані.

Як це сталося?

Альдар розумів, що, швидше за все, відповідь була на поверхні — все через події двохсотлітньої давності, які було так болісно згадувати і пам'ять про яких він так дбайливо зберігав і плекав.

Хто б міг подумати, що магія зіграє з ним злий жарт. І чому саме вона? З усіх дівчат світу, до яких він наближався за ці роки? Дратує, розпещена, все ще закохана в убитого ним же нареченого.

Брехати сам собі Альдар не любив. Він ревнував. Але не тому, що Алекса була йому дорога, ні. Просто зараз вона належала йому, а своє він зберігав дбайливо і не звик віддавати. Нехай Саймон вже не доставить проблем, але це не означає, що володар Півночі потерпить, якщо дівчина, будучи з ним, в думках представлятиме якогось нікчему.

Клацнувши зубами, володар спробував відволіктися. Зосередитися не вдавалося. Він все ніяк не міг відчути свою здобич.

Як же все-таки невчасно це нав'язане заручення! Спочатку Альдар збирався відправити її додому відразу ж, як тільки зачаття відбудеться. З'явитися до неї через дев'ять місяців, забрати дитину і більше ніколи не бачити її матір.

Тепер же умови змінилися...

Нарешті, втягнувши морозне повітря, він вловив її запах. Ось тільки до нього домішувався ще один. Хатшава дупа! Як він міг не подумати про це?

Різко крутнувшись, Альдар пішов на зниження. На невеликому майданчику між будинками, поруч зі священним валуном стояла Алекса. Навколо зібрався цілий натовп, але допомогти вони не могли. Шапка на ній була роздерта, шуба звисала клаптями, а з усіх боків її оточила сотня дрібних звіриків, що одночасно намагалися на неї видертися. Прокляті Хатші!