30

Після того, як Кирило пішов, я ще довго не могла оклематися. Я справді заплуталася і відчайдушно намагалася знайти в собі правильну відповідь. Ліза з донькою повернулися буквально через хвилин десять після того, як я залишилася одна, і я не встигла навіть як слід прийти до тями. Дочка відразу зайшлася риданнями, коли виявилося, що тато знову пішов, не попрощавшись. Я розуміла, що якщо вона зараз так реагує, то для неї буде справжнім ударом, коли вона дізнається, що мама та тато більше не разом. Три роки вона жила з рідним батьком, який пилинки з неї збував, і новина про те, що її люблячий татко піде з сім'ї, просто зламає її. Маленька вона ще, та й їй вистачило потрясінь у вигляді негативних наслідків на її тонку дитячу психіку, які я собі все простити не можу. 

- Ви підписали документ про розлучення? 

Ліза дочекалася, коли заспокоївшись Зефірка заснула на моїх руках, і я вклала її у дитячій. Так, дівчина була в курсі того, що відбувається. Не настільки, щоб я про це сильно хвилювалася, тільки поверхнево. Ми з нею перемістилися у вітальню, де вона сидячи зі мною на підлозі, допомагала мені прибирати безліч розкиданих по килиму іграшок після дуже сумбурного дня. 

- Поки що ні, Лізо.

Я забарилася, оглянувши зламану ляльку, і закинула її в коробку. Потрібно було перебрати всі іграшки і справді викинути ті, які зжили себе. 

- І... Ви збираєтесь його підписувати? 

Я нічого не відповіла, розуміючи, що не можу дати правильної відповіді. Потрібно зазирнути усередину себе, зустрітися зі всіма своїми страхами і почуттями, і вирішити раз і назавжди. Коли я підвела очі, то помітила, що Ліза уважно дивиться на мене, повністю забивши на іграшки. 

- Чомусь ви сумніваєтеся. Якби у вас не лишилось до чоловіка почуттів, ви вже зробили б це, не роздумуючи. Повірте, незважаючи на мій юний вік, я добре знаюся на людях.

Я дивилася в очі цієї дівчинки і відчувала всередині справжній переворот, усвідомлюючи, наскільки ж вона має рацію...

***

– Я можу забирати документи? 

Кирило дивився на мене, насправді ж ми обоє обмінювалися якимись невербальними сигналами, стоячи наче на мінному полі, де кожен наступний крок може виявитися фатальним. 

Я кивнула, невизначено махнувши у бік столу вітальні, бо в горлі пересохло, а в роті ніби скупчилась незрозуміла гіркота, не дозволяючи вимовити слово. Цього разу я теж знала, коли він прийде, тож заздалегідь відправила Лізу погуляти із Зефіркою, щоб уникнути плачу та небажаних скандалів. 

- Але... ти їх не підписала, - Кирило виглядав явно шокованим, коли підняв папери, знайшовши там тільки порожні поля, яких я жодного разу не торкнулася ручкою.  

– Не підписала. 

- Але чому? 

Чоловік виглядав ще більш здивованим, дивлячись на мене зі щирим нерозумінням, хоч я чудово розуміла його реакцію. 

- Тому що... 

– Ну? - різко поквапив мене він. Це вийшло швидше на автоматі, я побачила, як він тут же осікся, підібгавши терпляче губи. 

- Я не знаю, Кириле, - видихнула різко, опустивши плечі, підійшла і забрала з його рук папери, кинувши назад на стіл. - Може досить нам займатися дурницями і вже нарешті вирішити проблему, як дорослі люди?

Це сталося емоційно і, напевно, занадто грубо. З пів хвилини він, мабуть, мовчав, не дихаючи. Не знаю, чи тон мого голосу, який я підвищила так вплинув, чи сам зміст цих слів, до якого я нарешті прийшла. І тільки потім, видихнувши полегшено, він зробив крок до мене. 

- Ти не уявляєш, як я радий чути від тебе ці слова...

Кирило підняв до мене руку, але я зупинила його, відступивши назад і зберігаючи між нами дистанцію. 

- Стривай. До мене приходила Кіра. 

- Кіра?

- Так, твоя коханка. 

Кирила різко пересмикнуло з якоюсь незрозумілою огидою на слові «коханка» і це не сховалося від моїх очей. Це трапилося на автоматі і за одну секунду, він сам не встиг напевно зрозуміти це, зате я добре розумію такі речі. Насупився тут же і начепив маску, обережно подивившись. Хоча це цілком очевидна реакція, на яку я якраз таки очікувала. 

- Послухай, Алін, що б вона тобі не казала...

- Вона розповіла мені про те, що ти з нею переспав, - безцеремонно перебила я, після чого зависла вражена тиша. Вражена вона була скоріше для нього, адже я вже встигла переосмислити цю інформацію. - Я зараз остаточно вирішу, що робити з цими паперами, і здається вже знаю рішення, але все ж таки я хотіла б запитати у тебе те ж саме, що запитала в неї. - Я зробила паузу, щоб набрати якнайбільше повітря, затримала його в легенях, а потім подивилася йому в очі і випалила твердо: - Це правда?

Кирило мовчав деякий час. Було видно, що він все ще не відійшов від усіх подивів, які встигли відбутися щойно, але більше того, не розумів, що взагалі відбувається, і чим це загрожує для нього, але в очах його я побачила дивну рішучість упереміш з вовчим відчаєм і розумінням повного краху, яке він так відчайдушно намагався приховати від мене.

- Так, Аліно, це правда. Я переспав із нею і дуже шкодую про це. Я визнаю свою провину і розумію, що якщо в мене і був до цього хоча б крихітний шанс, що ти передумаєш розлучатися, то зараз він безповоротно канув у лету, адже ти ніколи не пробачиш таке. Що ж, ти почула, що хотіла, а тепер можеш зі спокійною душею підписати ці документи.

Я кивнула, переводячи дух.

- Дякую за чесність. 

Я підійшла до столу, підняла документи і швидко пробігла очима по вмісту. У цьому не було потреби, адже вивчити їх я встигла ще вчора. Там говорилося про те, що Кирило залишає мені квартиру, відкритий рахунок у банку на моє ім'я, і ​​машину на додачу. Загалом, за які гроші нам із Зефіркою жити, мені точно нема про що хвилюватися. Я посміхнулася, відчувши, як у кімнаті буквально роз'їдає повітря напружене мовчання, майже досягаючи свого апогею. Десь приблизно розуміла, як Кирилу зараз проживає цей момент, і від цього не ставало легше. 

- Гаразд, давай з цим покінчимо раз і назавжди, - клацнула ручкою, а потім кинула її на стіл і піднявши документи, повільно розірвала їх надвоє під застиглим від шоку поглядом мого чоловіка.